Портрет успішного сучасника - Уславлені земляки - Уславлені земляки - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Четвер, 08.12.2016, 03:11

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Таланчук П.М. [1]
Кіндзельський Л.П. [1]
Драчук В.С. [1]
Шпак О.Т. [1]
Віртуозний піаніст і композитор Віталій Купрій [1]
Уславлені земляки [10]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:03:11


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1299
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Уславлені земляки » Уславлені земляки

Портрет успішного сучасника
    МЕЛЬНИК Василь Петрович
   Генерал-лейтенант цивільного захисту. Нагороджений орденами «За заслуги» III та І ст. (1998 р, 2003 р.), «Червоної зірки» (1986 р.), Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II ст. (2003 р.), Святого Дмитра Солунського ІІІ ступеня (2004 р.), «За трудові досягнення» IV ст. («Золота Фортуна» 1993 р., «Герой- рятівник» (2010 р.), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006 р.), а так ж 52 медалями, грамотами та почесними відзнаками, всього за трудові досягнення заохочувався 142 рази.

     Народився 14 січня 1951року с. Матвіїха Володарського району Київської області. Після закінчення у 1968 році Володарської середньої школи працював пожежним у 2-й воєнізованій самостійній пожежній частині з охорони центрального району м. Києва. У 1969 вступив до Львівського пожежно-технічного училища МВС СРСР, після закінчення якого у 1979 році працював на посадах середнього та старшого начальницького складу воєнізованої пожежної охорони: спочатку інспектором державного пожежного нагляду Ставищанського району, а потім – на різних посадах в Управлінні пожежної охорони Київської області. У 1980 р. закінчив Вищу інженерну пожежно-технічну школу МВС СРСР. З 1987 р. - начальник Управління пожежної охорони Київської області. Пройшов службу в пожежній охороні від рядового пожежного до генерал-лейтенанта. У 2003 р. призначений на посаду начальника Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Київській області. Трудовий стаж скадає більше 37 років, із них начальником управління більше 17 років.
Василь Петрович неодноразово був безпосереднім учасником з ліквідації складних та великих пожеж у Київській області. 1986 р. став для В.П. Мельника новим випробуванням професіоналізму, мужності, винахідливості та героїзму. З першого дня аварії на ЧАЕС, навіть з перших годин цієї трагедії Василь Петрович на чолі оперативної групи УПО УВС Київської області був на місці аварії 4-го енергоблоку атомної станції. Він, зрозумівши ситуацію, прийняв керівництво гасіння на себе, організував роботу штабу пожежогасіння, особисто очолив розвідку пожежі з боку машинного залу і 3-го енергоблоку, забезпечив ефективну роботу особового складу на бойових ділянках, керував діями пожежних підрозділів до повної ліквідації пожежі. Перебував у зоні аварії до 29 квітня 1986 р., звідки був госпіталізований. За час перебування на ЧАЕС отримав дозу радіоактивного опромінювання понад 80 Бер.
     Неодноразово В. П. Мельник брав участь у ліквідації надзвичайних ситуацій в зоні ЧАЕС: пожежа водно-кисневої суміші на турбогенераторі №4 (жовтень 1991 р.): пожежа 7 га хвойних лісів у зоні (серпень 1992 р.); пожежа 6 цистерн на станції Буча (1989 р.), де потерпів аварію вантажний поїзд, який складався із 45 цистерн з авіаційним гасом; пожежа на Фастівському заводі споживчої тари (1990 р.), де відбувся обвал будівельних конструкцій на великій площі; пожежа у підвальних приміщеннях моторовагонного депо станції Фастів Південно-Західної залізниці (1995 р.); ліквідація наслідків попадання ракети в житловий будинок у м. Бровари (2000 р.), де було врятовано 28 чоловік; вибуху газу у житловому будинку в м. Біла Церква (2002 р.), під час ліквідації якого було врятовано життя та надано невідкладної допомоги 38 громадянам та багато інших. Але жодного сумніву не виникло у Василя Петровича про доцільність перебування його на цих пожежах, турбота про Україну, про українців завжди вела його туди, де найскладніше.
   Значна робота проводилась по зміцненню матеріально-технічної бази управління та його підрозділів. Під керівництвом В.П. Мельника заново побудовано і введено в експлуатацію комплекс будівель пожежно-рятувальної служби в м. Бровари; навчального центру в смт. Чабани, пожежного депо в смт. Володарка, навчально-методичного центру та пожежної частини по охороні шинного заводу в м. Біла Церква, м. Славутичі, с. Лісне, м. Вишгороді, м. Ірпіні, смт. Пісківка, Зелений Мис. Проведена капітальна реконструкція будівель пожежних депо в м.м. Kaгарлику, Сквирі, Миронівці, Богуславі, Бородянці, Рокитному, Таращі, Згурівці, Іванкові, Боярці, Обухові, Фастові, Переяслав- Хмельницькому, Чорнобилі. В 1986-1987 рр. силами особового складу побудов 35 житлових будівель, житловий будинок на 30 квартир в м. Обухові для переселенців з Чорнобильської зони. В 1988 р. - житловий будинок на 80 квартир для особового складу загону технічної служби в м.Вишневе.
   За ініціативи керівників апарату під керівництвом В. П. Мельника, за активної підтримки А. В. Василишина. В. М. Корнійчука; В. І. Володіна в 1986 р. створено експозицію унікального музею «Чорнобиль», який в подальшому набув статусу національного. Вогнеборці та рятівники Київщини здобули неабияких спортивних досягнень. Збірна команда області по пожежно-прикладному спорту посідала перші та призові місця серед команд України. В її складі були майстри спорту міжнародного класу, члени збірної команди України, призери міжнародних змагань.
 Неабияку увагу Василь Петрович разом з дружиною Лідією Анатоліївною приділяє сім'ї. Виростили доньку Наталію, чудовий зять Дмитро та, особливо, онуки Даниїл та Матвій, які дають діду і бабі віру в життя на довгі роки.

Категорія: Уславлені земляки | Додав: genamir (09.01.2011)
Переглядів: 1247 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016