Талант від Бога - Портрет сучасника - Портрет сучасника - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 16:35

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Наш Антон [1]
нарис
Іванова Р.П. [1]
Кожна зустріч - диво відкриття
Лариса Мокринська: «Іду до дітей з радістю» [1]
Уляна Остапчук: Математика і діти - це кредо, що вже не змінити [1]
Портрет сучасника [47]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:16:35


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Портрет сучасника » Портрет сучасника

Талант від Бога
Музичну освіту Олександр здобував спочатку грою на скрипці, потім чотири роки опановував кларнет у досвідченого викладача Володарської музичної школи І. А. Купрія, котрому завдячує у визначенні своєї подальшої професійної діяльності. 

— Сашо, тобі було трохи більше двадцяти, як став учасником відомого українського гурту «Гроно» Тараса Петриненка, та ще й у якості лідер-гітариста. Як перетнулися ваші з ним шляхи? 

— Ще коли в дитинстві навчався в музичній школі, старший брат показав мені пару акордів на гітарі, тоді й зрозумів - це моє. Паралельно з навчанням на скрипці, потім на флейті самотужки опановував гру на гітарі. Піз-ніше, в музичному училищі імені Глієра, я вже серйозно займався саме цим інструментом. Мені пощастило, що служити призвали в оркестр пісні і танцю Червонопрапорного Київського військового округу. Саме ці два роки посприяли моєму становленню як гітариста-професіонала. Я мав змогу протягом своєї служби брати приватні уроки гри на гітарі у того ж викладача, в якого навчався в училищі. Фактично, по демобілізації я вже був професійно підготовлений як музикант.
   Як зустрілися з Тарасом Петриненком? Коли в 1992 році він разом з гуртом «Гроно» гастролював Сполученими Штатами Америки, його колектив залишився там, і додому Тарас повернувся тільки з солісткою Тетяною Горобець. Мені знайомі підказали, що вони набирають новий склад гурту. Пройшовши відповідне прослуховування, мене було відразу ж зараховано до колективу. І ось уже 14 років працюємо оновленим колективом - гуртом Тараса Петриненка «Гроно». 

— «Гроно» ще відоме як лауреат численних фестивалів. У виконанні Тараса звучать пісні, які можна по праву назвати візиткою України. Зараз, мабуть, багато гастролюєте? Де побували останнім часом? 

— Дебют мій як музиканта-виконавця відбувся саме на фестивалі «Слов'янський базар». Потім були «Червона рута», інші фестивалі. Загалом за час моєї співпраці з колективом ми побували на гастролях в США, Канаді, Аргентині, в країнах Європи та колишнього СРСР.
    На жаль, нині склалася непроста ситуація в музичному бізнесі. Виступів гурту з сольними концертами не так вже й багато, як хотілося б. Причина проста - турне з «живими» музикантами дуже дорого коштує, набагато простіше гастролювати з фонограмою. Так склалося ще з середини 90-их років, коли фактично перестали існувати філармонії, Укрконцерт, Київконцерт. Нас всіх перевели на самофінансування, поставили перед фактом: «Хочеш жити - вмій крутитися». 

— Ну, і як ви зараз «викручуєтеся»? 

    -  По правді сказати, роботи вистачає. В основному працюємо в студії, записуємо музику естрадним виконавцям. Останнім часом у нас у студії побували Павло Дворський, Віктор Шпортько, Алла Кудлай, Надія Шестак, Тамара Гвердцителі, Камалія, Сказіна, багато іших відомих співаків. 

— А як гастрольна діяльність? 

— Якщо трапляються гастролі, а це, на жаль, не так уже й часто, до мене як художнього керівника гурту звертаються виконавці, я збираю музикантів, досягаємо відповідних домовленостей і відправляємось в турне.

— Припустимо, співак планує записати сольний альбом. Він сам підбирає собі музикантів? 

— Здебільшого він, як правило, прослуховує записи інших виконавців, їх музичний супровід. Якщо йому сподо-балося, наводить відповідні довідки. Наприклад, комусь сподобався запис музики для Павла Дворського. Його запитали, хто тобі писав гітарний супровід. Він каже -Саша Могилівський. І для мене вже є робота.

— Й часто звертаються? 

— Раніше доводилося самому шукати роботу. Зараз здебільшого шукають мене, телефонують, домовляємося. Як не крути, мене вже багато знають, слухають. Знають і мої можливості як музиканта.

— Сам не пробував писати музику, наприклад, пісні? 

— Пісні складати не пробував і не збираюсь принципово. Зараз вони стали якимись примітивними, простуватими. Одна й та ж пісня виконується в різних темпах, різних тональностях, але гармонія незмінна. А ось в інструментальній музиці можна вже пофантазувати в плані гармонії, мелодики. Мені це більше до душі. Власне, зараз я вже працюю над сольним проектом інструментальної музики для власного виконання на електрогітарі.

— Чому саме на електро, а не на класичній? 

— Саме на електрогітарі з різними електронними пристроями можна в повній мірі передати задум інструментального твору, та й можливості електроніки продемонструвати.

— Твоє бачення розвитку саме гітарної інструментальної музики. 

- Дуже прикро, що шкіл по навчанню гри на електронній гітарі у нас немає, бо можливості електронної музики безмежні. Як правило, всі наші гітаристи набувають віртуозності самотужки, використовуючи здебільшого навики, дані Богом.

Бойко С. - Голос Володарщини.- 14 жовтня 2006 року

Категорія: Портрет сучасника | Додав: genamir (03.08.2010)
Переглядів: 821 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016