Субота, 18.11.2017, 02:19

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Наш Антон [1]
нарис
Іванова Р.П. [1]
Кожна зустріч - диво відкриття
Лариса Мокринська: «Іду до дітей з радістю» [1]
Уляна Остапчук: Математика і діти - це кредо, що вже не змінити [1]
Портрет сучасника [47]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:02:19


Останні надходження
[03.01.2017]
Чому ми так говоримо (0)
[03.01.2017]
Від піктограми до української абетки (0)
[03.01.2017]
Вправи з ключем (0)
[03.01.2017]
Календарне планування на 2015-2016 н.р (Журнал "Бібліотечка "Дивослова"") (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1355
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Портрет сучасника » Портрет сучасника

Слово про вчителя

Слово про вчителя

Учительська праця здається звичною й буденною: діти приходять на урок за розкладом, з'являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок з іншим учителем. Але бувають такі уроки й такі вчителі, про яких завжди  пам'ятаєш і дякуєш за науку.

Моя перша вчителька - Лариса Олександрівна  Загадерчук. Вона була й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову розповідати щось цікаве й захоплююче.

 Лариса Олександрівна  зустріла нас, першокласників,  на шкільному подвір’ї, взяла за руку і повела у величезний світ знань.  Їй удалося зазирнути у кожну душу, вселити в неї добро та гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, почуття відповідальності. Ми стали для неї дорогими, любими, а вона для нас – найкращою, найулюбленішою, найпрекраснішою, найдорожчою вчителькою, другою мамою і найкращим  другом.

Лагідно і весело усміхаючись, вона слухала наші правильні відповіді на уроках,  терпляче пояснювала все,  що було не зрозумілим. Клас завмирав, слухаючи тихий,  неквапливий голос учительки, мандруючи з нею казковими країнами  літературних, мовних і математичних знань, материками і континентами.

Лариса Олександрівна – добра і справедлива вчителька, вимоглива  і любляча  водночас.Вона не любила, коли хтось не виконував домашнього завдання або погано відповідав. Бувало,  ми своїми недоречними вчинками примушували її піднімати голос, «читати мораль». І знала б вона, як нам потім було соромно! Було соромно за себе, за друзів. У нас ніколи й гадки не було образити її, кожен із нас шкодував, дорікав собі, а ЛарисаОлександрівна все пробачала, бо любов її безмежна.

І зараз я  від імені всіх однокласників  хочу попросити вибачення за недоспані ночі, за витрачені нерви. Ми хочемо, щоб Лариса Олександрівна знала, що ми її дуже любимо і ніколи не забудемо, адже саме завдяки їй ми виросли розумними, мужніми, добрими, гарними людьми.

       Осадчук Яна, 10 клас

Категорія: Портрет сучасника | Додав: genamir (12.08.2014)
Переглядів: 814 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2017