Народився Віталій 4 липня 1974 року у Володарці Київської області. Таки не помилився свого часу батько  Іван Андрійович Купрій, музичний керівник районного будинку культури, коли у молодшому синові Віталії відчув не тільки велику любов до музики, а й обдарованість. Він же, батько, не дав цьому світлому вогнику згаснути серед заклопотаних буднів. Навпаки, зробив усе можливе, щоб цей вогник підтримати: привів Віталія до Володарської музичної школи. А оскільки сім’я на той час не мала ані грошей, щоб придбати фортепіано, ані місця в однокімнатній квартирі, де б інструмент поставити, тато вечорами займався з сином у районному будинку культури, заохочував перші Віталієві успіхи, звертав увагу на найменший допущений ним фальш, адже сам був не тільки класним спеціалістом, а й обдарованою людиною.
Саме батько повіз сина у 1986 році до Києва у музичну школу ім. Миколи Лисенка. І хоч 12-річний хлопчик для цього закладу був уже за дорослим, його зарахували, бо фахівці не могли не помітити – талановитий. До себе в клас взяла його досвідчений педагог Ніна Митрофанівна Найдич й відразу побачила, що хлопець не тільки обдарований, але й напрочуд працьовитий. Працьовитість Ніна Митрофанівна заохочувала, і працювали обоє до сьомого поту.
Уже через два роки мали результат: на міському конкурсі у Києві семикласник Віталій Купрій вийшов переможцем, а наступного, 1990 року, став лауреатом Всесоюзного конкурсу молодих піаністів ім. Шопена у Казані. Саме тоді відбулося знайомство молодого піаніста з відомим диригентом із Швейцарії Павлом Длябогою, яке кардинально змінило життя юнака. Павло Длябога, сам виходець з України, запросив юнака до Цюріха.
Знайомство швейцарських слухачів з 17-річним піаністом з України стало сенсаційним. Публіка була вражена витонченою інтерпретацією творів Моцарта: вишуканістю фразування, м’яким, співучим звуком, точним відчуттям стилю. Швейцарці вперше почули, зокрема, фортепіанну лірику Левка Ревуцького, блискучу віртуозну токату Віталія Філіпенка.
Павло Длябога познайомив Віталія із знаменитим піаністом Рудольфом Бухбіндером, який запропонував навчатися далі у нього у Базельській консерваторії. Купрій екстерном склав іспити у музичній школі ім. М. В. Лисенка, а у Швейцарії юнакові, який подавав неабиякі надії, винайшли можливість навіть виплачувати стипендію. Хіба міг молодий піаніст розчарувати стількох добрих людей, котрі вірили в нього всім серцем – батька, викладачів музичної школи у Володарці, музичної школи ім. Лисенка, видатних диригентів, музикантів?!
1991 року Віталій успішно виступає у Міжнародному конкурсі піаністів у Цюріху. Наступного, 1992, отримує першу премію у Всеукраїнському огляді-конкурсі піаністів музичних училищ і спеціальних музичних шкіл, присвяченому 150-річчю від дня народження М.В. Лисенка, що проходив у Полтаві.
Зараз Віталій Купрій грає на сценах найбільших концертних залів світу – в Карнегі Хол у Нью-Йорку, у Японії, Швейцарії, інших країнах. У Карнегі Хол у Нью-Йорку заздалегідь було оголошено про концерт Віталія, усі квитки розкуплено, а в день концерту раптово зіпсувалася погода, випав незвичайний для тієї місцевості великий сніг, зупинився транспорт. Піаніст неабияк хвилювався: чи буде перед ким грати? Та коли у визначений час він вийшов на сцену, то зал … був повний. Йому так аплодували, що мама Любов Валентинівна, котра саме гостювала у сина і була присутня на концерті, не змогла втримати сліз радості: такими щедрими були бурхливі овації глядачів.
Недарма ж про нього з величезною повагою і захопленням відгукуються найшановніші митці світу. «Він найталановитіший, і його гра поетично проста. Ця молода людина – відкриття свого часу. Я рідко бачив, щоб реакція швейцарської публіки на піаніста була такою дивовижною», - говорить всесвітньовідомий диригент сер Джеймс Гельвей.   
 
1. Зінов’єва С. Віртуозний піаніст і композитор // Голос Володарщини. - 3 січня 2009.- №1 (10428)
2. Олійник Л. З Володарки до Базеля // Україна.- 13.08.1993.- №1846
3. Неоклассический метал. http://ru.wikipedia.org/wiki/Неоклассический_метал
|
