Вівторок, 19.03.2024, 14:47

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [27]
Аматорська творчість [19]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:14:47


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1428
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Рослини-символи

Рослини-символи України

 1. Вступна бесіда.

Рослини відіграють у житті людини велику роль. Рослини — це продукт харчування, це лікувальні за­соби, корм для тварин, сировина для промисловості тощо. Рослини — «фабрики» кисню.

Деякі рослини — особливо важливі, вони є сим­волами країн, народів.

Майже в усіх народів є рослинні символи: у ка­надців — клен, у росіян — берізка. Для українців символом стала верба й калина. Усім відоме прислів'я: «Без верби й калини нема України». Крім верби і калини в Україні в особливій пошані і топо­ля, вишня, а серед квітів: барвінок, чорнобривці.

2. Виступи учнів.

Перший учень. Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Звідки пішла назва «калина»?

Учениця. Було це дуже давно..., коли на Україну напали турки. Налетіли одного разу турки, а з ними чимало греків. Розійшлася тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку винагороду, яку загадає. Тоді прийшла в табір дівчина дуже красива і горда. Звалася Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але якщо він ніколи не нападатиме на Україну. Грек забрав Пелагею у Грецію. Прощаючись із сестрою Калиною, вона ска­зала: «Твоїм ім'ям, сестро, назву рослину, яку найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей про­славляє її красу. Коли восени на ній червоніють дивні китиці ягід, налитих ніби самою кров'ю щедрої нашої землі, вони повертають здоров'я людям. Буде вона зватись як ти: Калина».

Другий учень. З давніх-давен народ опоетизував кущ калини, оспівав його в піснях.

(Лунає пісня «Гей, у лузі червона калина».)

Друга учениця.

У калини китиці червоні, У калини білі-білі квіти, Я тримаю гілочку червону, А здається усміх України!

В українській творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за неза­лежність рідного краю, шляхетний порив виборюва­ти, відстоювати свободу і гідність людську.

Третій учень. Калина — кущ або невелике дерево заввишки до п'яти метрів. Росте у лісах і чагарниках, на обійсті біля будинків. Це рослина з родини жило-листевих, має трилопатеві листки, гілки голі. Суцвіття не густе, віночки білі. Плоди ягодоподібні, овальні, яскраво-червоні, з однією кісточкою. На смак ягоди — гіркі, терпкуваті. Кора має зеленувато1 сірий колір.

Калина — харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, повидло, компоти. Калина — фарбувальна рослина.

Четвертий учень. Кора і ягоди калини мають ліку­вальні властивості. Спиртовий екстракт калини та її відвар — добрі кровоспинні засоби. Ягоди вживають як потогін, послаблювальний засіб. Ягоди з медом уживають при гострих респіраторних хворобах, при захворюваннях печінки. Соком калини очищають об­личчя, щоб рум'янилось.

(Учениця в національному одязі з калиновим вінком на голові виконує вірш Антоніни Листопад «Калина».)

                                      Калина

Посадіть калину...

 Коло школи,

Щоб на цілий білий світ

 Усміхнулась щиро доля

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину...

На городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси — пречиста врода,

З неба — почерк журавля.

Посадіть калину...

Коло тину.

 Щоби злагода цвіла!

 Буде щедрою родина —

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину...

Коло хати.

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом.

Дітям буде вороття.

Посадіть калину...

В чистім полі!

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже Волю,

Хай же й Воля любить нас!

Синє небо, Злоте поле...

Посадіть калину Коло школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'янув в спориші,

 Посадіте коло серця,

 Щоб цвіла вона в душі.

(На середину класу виходить друга група учнів (трос). У руках у них гілки верби.)

Перший учень. Верба... Погляньте на неї ранньої весни, коли ще всі дерева стоять голі. Вона вже вкрита ніжними молоденькими листочками. А че­рез кілька днів уже зацвіте запашним жовтим цвітом.

Другий учень. Красуня-верба — корисна рослина, недарма народ здавна оспівував її, ввів у легенди, казки.

Третій учень.

Вербова гілка у мене на столі,

 Як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі,

Як знак зеленої весни,

 Котра ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рядний

 Даровано мені.

 Вербова гілка на столі

У мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі,

А в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.

 Перший учень. Верба — то символ України. Тож не міг розлучатися з нею Великий Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілку, з якої розрослося велике дерево, назване вербою Тараса. Ось цитати з віршів Т. Шевченка.

Другий учень.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

Третій учень.

Між ярами, над ставами

 Верби зеленіють...

Перший учень.

/ досі сниться: під горою,

Між: вербами та над водою,

Біленька хаточка...

 Другий учень. З вербою пов'язано багато народ­них звичаїв та обрядів. У Вербну неділю освячують вербу в церкві, а потім несуть її додому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

Не я б'ю, верба б'є,

За тиждень — Великдень,

Будь великий(а), як верба,

А здоровий(а), як вода,

А багатий(а), як земля.

Третій учень. На Землі зустрічається 500 видів верби, в Україні — ЗО. Найпоширеніші види: біла, ламка, попеляста, козяча, пурпурова. Найбільше верб росте біля річок та ставків. Міцно пустивши коріння у землю, верби стримують зсув, не допускаючи підточування ґрунту водою, запобігають ерозійним процесам.

Перший учень. Верби є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок і озер. Недаремно люди завжди брали воду для миття під вербою. Верба очищає не тільки воду, а й повітря. Квіти верби дають багато нектару і пилку в той час, коли ще інші рослини не цвітуть. Високо цінують бджолярі вулики з верби; у них бджоли не хворіють.

Другий учень. Верба — дерево цілюще. Настій із вербової кори знижує температуру. Відвар вербової кори вживають при грипі, вірусних інфекціях, рев­матизмі.

Третій учень. Верба була священною для наших предків, священною вона повинна залишатись і для нас.

(Третя група учнів. Учениця-бандуристка виконує

вірш-пісню на слова Т. Шевченка «Садок вишневий

коло хати».)

Учень. Вишня, вишневий сад супроводжує наші

оселі хтозна відколи, немов на нашій отчій землі і батьківщина цього чудового дерева. У творчості Т. Шевченка образ вишні утвердився як символ Ук­раїни.

Вишневий рід налічує 150 видів. Є серед них ве­летні й карлики. В Україні найрозповсюдженіші вишня звичайна і степова. Степова вишня дає бага­то пагонів і її використовують для залісення балок, ярів, змитих сухих схилів, де її коріння зміцнює ґрунт.

Вишневе деревце користується любов'ю і вели­кою пошаною. Найбільші й найкращі слова присвя­чено їм. Образ вишні віднесено до символу України. Любіть свою вишневу Україну — закликає поет В. Сосюра.

Учениця.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

 Як вітер, і трави, і води,

 В годину щасливу, і в радості мить,

 Любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну,

 Красу її, вічно живу І нову, і мову її солов "іну.

Виступ  учениці  про  тополю.   Символом   рідної землі, символом дівочої вірності, краси є тополя.

              Тополі на волі

            Стоять собі мов сторожа,

               Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

 Повита красою...

 Неначе диво.

 А кругом

 Широколистії тополі.

Тополя містить і виділяє фітонциди (речовини, які очищають повітря від пилу, бактерій). Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмок­тати гілочку тополі і спрага мине. Тополя стійка про­ти сполук сірки, хлору. Тополя — прекрасний фільтр (затримує ЗО кг пилу і сажі за літній період). Брунь­ки тополі використовують як барвник для фарбуван­ня тканин. Мазі й відвари із бруньок мають цілющі властивості, їх використовують для лікування ран, ударів, опіків.

Виступ учня про барвінок. Барвінок — теж сим­вол України. Україну називають барвінковим краєм. Прекрасна, осяйна ця рослина. Квітневої пори на ко­ротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небес­ної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку. Чому так люблять і шанують люди барвінок?

Через нев'янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу і вважали його символом вічності й постійності. Ка зали, що він оберігає від влади диявола і всякої не­чисті й через те вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.

Барвінок — трав'яниста вічнозелена рослина, яка зустрічається у дикому вигляді на узліссі, на схилах, у лісах. Стебло стелиться по землі. Траву барвінку застосовують при туберкульозі, дизен­терії, коліті, відвар п'ють при авітамінозі та зубно­му болю.

Барвінок має багато символів: символізує віру у свої сили, несе переможність природи, символ ко­хання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.

Недавно ще гула метелиця,

І ще лежав в низинах сніг,

 А вже барвінку стелиться

 Зеленим килимом до ніг.

 Виступ двох учениць.

Виконання пісні «Чорноб­ривці». (Сл. М. Сингаївського, муз. В. Верменича).

Учениця. Немає України без білої хати і чорноб­ривців, які милують око до сивих морозів.

Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Аме­риці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. В Україні поширені декоративні чорноб­ривці.

Вважалося, що чорнобривці допомагають позбу­тися головного болю.

Для українців чорнобривці символізують дитинст­во, рідну матір і батька, рідну оселю.


Категорія: Рослини-символи | Додав: genamir (31.01.2010)
Переглядів: 70729 | Рейтинг: 3.9/34
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2024