Середа, 18.09.2019, 12:40

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [27]
Аматорська творчість [19]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:12:40


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1398
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Свята літнього циклу

Прийди, прийди до мене, Неділенько Зелена
Святкування починається в суботу, напередодні Трійці, у другій половині дня. У мальовничому місці на галявині або на узліссі, біля річки чи озера встановлюється «травневе дерево» (молоде деревце, прикрашене квітами, стрічками, травами). Поряд із ним - гойдалки. Учасники свята -фольклорні гуртки, групи молоді, підлітків, дітей збираються на галявині.
Святково одягнені дівчата у вінках співають:
Ой, зав'ю вінки та на всі святки,
На всі святки - на всі празнички.
А в бору сосна колихалася.
Дочка батенька дожидалася.
- Ой мій батеньку, мій голубчику,
Та прибудь до мене хоч на літечко!
У мене в тині перед воротями
Синєє море розливається;
Пани і гетьмани ізбігалися,
Всі сьому диву дивувалися.
На середину галявини виходять дві дівчини у вінках із польових та лісових квітів, довгих вишитих сорочках.
1-а дівчина. Добридень, люди добрі! Вітаємо вас із літом, Зеленими святами!
2-а дівчина. Сьогодні весна передає літу своє зелене вбрання. Просимо, гості дорогі, до нашого гурту та вшануємо разом красу рідної землі!
1-а дівчина. У далеку давнину люди вірили в Сонце, Зиму, Літо, Вітер, як у живі істоти. Наші пращури вірили і в магічну силу слова і молитвами, діями-ритуалами намагалися забезпечити собі добробут, щедрий урожай.
Дівчата, здіймаючи руки до сонця, промовляють:
1-а дівчина.
Сонце, сонце праведне, святі наші діди-лада; духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом і запрошуємо!
2-а дівчина. Зорі красні, місяцю ясний, вітре буйний, дощу рясний, шануємо вас і запрошуємо!
1-а дівчина. Зелені свята ще називаються Русальною, Клечальною чи Гряною неділею. В основі Зелених свят лежить культ дерева, культ квітів. У ці дні оселі клечали гілками, квітами, зіллям. Дівчата і хлопці водили по селу Тополю чи Куста - прикрашену зіллям та квітами дівчину, співали господарям пісні, бажали їм здоров'я, багатства у долі.
Маленька дівчинка звертається до дорослої:
- Галю, а чому свято називається Русальна неділя, хто такі русалки?
Галя. У давні часи вірили люди, що живуть у лісах, озерах, полях дивні істоти - русалки, мавки чи нявки - дуже гарні дівчати, стрункі, русокосі. Коли сонечко починає по-літньому пригрівати настає Русалчин Великдень. З'являються вони серед людей, гойдаються на гілках дерев, водять танки, співають чи бігають по зеленому житу. Краще не зустрічатися з русалками, бо вони можуть залоскотати до смерті.
Дівчинка. Ой, я боюся русалок!
Галя. Не бійся, ми знаємо від русалок замовляння: «часник та полин».
Хлопчик. А це що таке, високе та красиве?
Парубок. Це «травневе дерево». Ми з хлопцями його самі зробили та прикрасили, щоб дівчата навколо нього водили хороводи, співали пісень.
Дівчина. А біля моєї хати хтось вночі маленьку берізку поставив та так гарно стрічками прибрав.
Інші дівчата. І в мене, і в мене теж...
Хлопець. То ми давній звичай згадали - хлопці тій дівчині «травневе деревце» ставлять, яка до
серця припаде.
Дівчата. А як же ми своїх суджених впізнаємо?
Галя. Поворожимо, подруженьки, віночки на березі зав'ємо, до річки віднесем та долю свою спитаємо.
Дівчата вибирають берізку з тонким і довгим гіллям, з якого і завивають вінки, при цьому співаючи:
По саду ходжу, виноград саджу,
Посадивши, та й поливаю.
Ой поливши, та й
Ой, поливши, та й нащіпаю,
Нащіпавши, віночка зав'ю,
Віночка звивши, на воду пущу:
Хто вінка пійме, той мене візьме.
Та ось парубки набігають на дівчат і перешкоджають на перших порах вити їм вінки.
Кожний допомагає своїй дівчині завити вінок. Потім хлопці обережно відламують їх і доручають дівчатам.
Дівчата надівають вінки і починають водити хороводи навколо «травневого дерева»:
Хвалилася тая березонька,
Хилю, похилю, тая березонька.
- На мені кора, як біль біла,
Ой на мені листя широченьке,
Хилю, похилю, листя широченьке.
Ой на мені гілля високе,
Хилю, похилю, гілля високе.
Дівчата збираються в гурт і запитують: «У що будемо грати?».
Хтось пропонує: «У втікача».
Одна дівчина сідає на землю, а друга стає біля неї. До них підходить третя і питає:
1-а дівчина. На чім стоїш?
2-а дівчина. На ринку.
1-а дівчина. Що продаєш?
2-а дівчина. Дитинку.
1-а дівчина. Що хочеш?
2-а дівчина. Сім кіп
І сніп,
Сім міхів Горіхів,
Бочку води
На три годи.
1-а дівчина.
А я тобі дам клубок валу, щоб тобі дорогу заснувало. Черен і чересло, щоб тебе в очерет занесло. Після цих слів обидві дівчини розбігаються в протилежні боки, а потім збігаються до тієї, що сидить. Яка прибіжить швидше, та й продає її знову.
Після ігор хлопці запрошують дівчат погойдатися на гойдалках:
Ой, у лісі, у ліску
Та повісив Василь гойдалку.
Ой, гойдайте мене, хлопці, високо,
Щоб було видненько далеко.
Десь моя Ганнуся гуляє,
Косою русою маяє.
Одна з дівчат звертається до іншої:
- А що, подружки, згадаємо, як раніш кумились?
Всі дівчата прикрашають гілля берези (клена, липи) намистом, стрічками і водять навколо нього хоровод:
Вишні-черешні розвиваються,
Синь-озеро розливається,
Ясне озеро посміхається.
Жито силоньки набирається,
Через тин вишня похилилася,
Кума з кумою посварилися,
Жовте листячко осипається,
Кума з кумою вже не знаються.
Тобі - яблучко, мені - грушечка,
Не сваримося кумо-душечко,
Тобі - яблучко, мені - зернятко
-Не сваримося, кумо-серденько.
Щоб покумитися, дівчатам треба вибрати з-поміж себе старшу куму.
Галя. Берімо, дівчатонька свої хустинки, скрутімо, зав'яжімо і підкиньмо вгору. Чия вище підлетить, та й буде старшою.
Оксана. Тільки треба три рази кинути.
Галя. Раз, два, три - кидаймо!
І полетіло в небо мережане, квітуче різнобарв'я. Звідтіль уже надходить звістка, що наисильніша буде найстаршою.
Галя. Дівчата, хто з ким куматися буде?
Дівчата. Я - з Оксаною! Я - з Людмилою! Я -з Олесею!
Галя. Тоді беріть віночки!
Дівчата стають одна напроти другої і віночки тримають коло обличчя. Дивлячись одна на одну крізь вінок, починають крутити ним за сонцем... При цьому тричі приказують:
- Будь зі мною як кума з кумою!
Коли це завершиться, вони через вінок обмінюються крашанками. Через вінки дівчата цілуються, утверджуючи свою кровність названої родини.
Люба. Кумаймося, не цураймося, на «ви» називаймося.
Оксана. Дівчата! Вже скоро по селу ходити, «тополю» водити.
Хлопці. Хто з дівчат із зав'язаними очима горщик розіб'є, ту ми й «тополею» оберемо.
Під час гри вибирають найжвавішу дівчину. Її обступають дівчата і піднімають угору з вигуком: «Тополя! Тополя!». У цей час збігаються хлопці, підхоплюють обрану дівчину на руки й деякий час носять, а дівчата намагаються відняти й поставити її на ноги. Поки проходить ця гра, кілька дівчат шукають гілки зелених дерев, дві рівних палки, збирають з-поміж себе стрічки, хустки, намисто. Нарешті дівчата перемагають хлопців і ставлять «тополю» на ноги. Уся молодь береться за руки і утворює коло. Коло починає рухатися за сонцем і всі співають:
Стояла тополя край чистого поля.
Стій, тополенько,
Стій не розвивайся,
Буйному вітроньку
Не піддавайся.
«Тополя» піднімає догори руки, дівчата прив'язують руки до двох рівних палок стрічками, хустками та зіллям, прикрашають «тополю» намистом, квітами і з піснями ведуть по селу.
Інший гурт дівчат та хлопців йде до річки пускати вінки, загадавши бажання, як і на Купала. Всі насторожено й тривожно споглядають на спущені на воду вінки.
Галя. А мій вінок швидко поплив і пристав до іншого берега - отже, вийду я заміж за хлопця з іншого села. Хто ж це може бути?
Оксана. А мій з'єднався з Іванковим - то ми, мабуть, з ним одружимося. І цієї осені, дівчата, на Покрову будем гулять весілля.
Маруся (сумно). А мій вінок пішов під воду, потонув - це дуже погана ознака.
Всі дівчата підбігають до Марічки і заспокоюють її.
Галя. Дівчата, а хто не боїться - ходімте зі мною до лісу кидати вінки русалкам, щоб наслали нам багатих женихів.
Оксана. А мені дуже боязко! Галю, а які є обереги від русалок?
Галя. Треба обгорнутися полином чи любистком і тоді нам ніякі нявки-русалки не страшні.
Дівчата з вінками біжать до лісу ворожити. Інші учасники свята водять хороводи навколо «травневого дерева», співають пісень, проводять.
Хор дівчат.
Ой вигляни, срібний місяцю
Із-за хмароньки,
Бо повинна вийти з води
Сестра-русалонька.
Розпрощалась вона з світом,
Моя мила,
А сьогодні має вийти,
Бо зелена неділя.
З'являються «русалки» - в одних сорочках, із розпущеним волоссям, у вінках з осоки. Вони починають гойдатися на гілках дерев, співати.
Русалка.
Сиділа русалка на білій березі
Просила русалка в жіночок намітки:
«Жінки-сестрички, дайте намітки,
Хоч не тоненької, аби біленької».
Дівчата підбігають до дерева, де сидять русалки, чіпляють на гілки стрічки, рушники. У руках у кожної - полин, м'ята або часник. Русалки затримують одну дівчину, стають навколо неї і співають.
Русалки.
Ой біжить, біжить мала дівчина,
А за нею да русалочка:
Та послухай мене, красна панночко,
Загадаю тобі три загадочки,
Як угадаєш - до батька пущу,
Не угадаєш - до себе візьму:
Ой що росте без кореня,
А що біжить без повода,
А що цвіте без цвіту.
- Камінь росте без коріння,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте без цвіту.
Дівчина піднімає руку, в якій тримає пучечок полину, і кричить: «Часник та полин!»
Русалки. Плюнь та покинь! Вони відпускають дівчину, примовляючи:
Якби мені не часник,
Полин та холодна м'ята, -
Тут би була тобі й хата.
Русалки зникають у лісі, а дівчата - маленькі і дорослі, грають у гру «Дробушки».
Вона пов'язана з уявою про русалок, які люблять крутитися і танцювати.
Двоє дівчат, ставши напроти, зчіпляються протягненими вперед руками і, зіставивши докупи ноги, швидко крутяться, примовляючи:
Дріб, дріб, солі дріб,
На камені бочка.
Петрова дочка - не робітничка.
Вигнала бичка за ворітечка:
- Пасись, пасись, бичку,
Поки спряду мичку!
Бичок не пасеться,
Мичка не прядеться.
Став бичок пастись,
Стала мичка прястись
Потім розкручуються в протилежний бік, промовляючи:
Дріб, дробу, дрібушечки
Наївшися петрушечки
Гиля, гиля до води,
Наївшися лободи!
Дівчата можуть розпочати і старовинну гру «Горю - дубом» чи «Горю пнем!».
Одна з дівчат ставала в колі, а навпроти неї - дві інші:
Ведуча. Горю, горю - дуб!
1-а дівчина. Чого ж ти гориш?
Ведуча. Красної панни хочу.
1-а дівчина. Якої?
Ведуча. Тебе, молодої!
1-а дівчина. Печу, печу ластівку!
Ведуча. Чи спечеш?
1-а дівчина. Спечу!
Ведуча. Втечеш?
1-а дівчина. Втечу!
Дві дівчини, що стояли навпроти, кидаються урозтіч, а ведуча намагалася спіймати котрусь
із них. Впольована мусила виконувати роль «Горю - дуба».
Після ігор на завершення свята весь гурт молоді іде «проводжати русалок». Дівчата та молоді жінки стають у ряди, тримаючи одна одну під руки. Хлопці ідуть за ними.
Хор дівчат.
Ой проведу я русалочок до броду,
А сама вернуся додому.
Ідіть, русалоньки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку.
Співаючи, молодь рушає до лісу, озера чи річки.
Проводили русалочок, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Та нашого житечка не ломили,
Та наших дівочок не ловили.
До пізньої ночі хороводять дівчата з хлопцями, а потім йдуть вулицею і не минають тієї хати, де дівчина засватана, де весілля має бути. Батьки, в яких є дочка на виданні, запрошують до себе, аби дівчата з хлопцями поспівали та щастя-здоров'я побажали.
Тоді дочка обов'язково «замолодіє». Отака-то сила Зеленої неділі!

Валькова В. // Позакласний час.-2008.-№5

Категорія: Свята літнього циклу | Додав: genamir (21.08.2010)
Переглядів: 1901 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2019