Ми діти твої, рідна земле! - Державні свята - Сценарії - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 16:35

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Шевченківські дні [1]
Випускні вечори [22]
Новорічні свята [8]
Весняні свята [7]
Голодомор [4]
Чорнобиль [2]
Рідна мова [20]
Жіноче свято [10]
До Дня Перемоги [2]
1 квітня [4]
Державні свята [14]
Афганістан [3]
До Дня захисту дітей [3]
Природознавчі сценарії [10]
Козацькі свята [5]
Бібліотечні уроки [2]
Різне [14]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:16:35


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Сценарії » Державні свята

Ми діти твої, рідна земле!
(На сцену виходить гурт малих дітей).
1-а дівчинка.
Різні в світі є країни,
Різні люди є на світі,
Різні гори, полонини.
Різні трави, різні квіти,
А у нас, в усіх одна країна,
Найрідніша нам усім
То - прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
2-а дівчинка.
Українка я маленька.
Українці батько й ненька.
Українкою я звуся
І тим іменем горджуся.
Хлопчик. А по чім тебе впізнаю?
3-я дівчинка.
По вкраїнському звичаю.
В мене вдача щира, сміла,
Є відвага духа й тіла.
І душа в мене здорова,
Українська в мене мова.
Хлопчик. А скажи, де край твій рідний?
4-а дівчинка.
Там, де неба круг погідний
Там, де сонце сяє ясно,
На Вкраїні діти красні.
Де степи, лани безкраї,
Де орел буйний літає.
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро - старий Славута,
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою
За Вкраїну - матір свою.
Хлопчик. Як поможеш свому люду?
5-а дівчинка.
Пильно все учитись буду,
Щоб свої мене любили,
Щоб про мій народ питали,
Україну шанували.
(Звучить пісня «Я - маленький українець»).
1-й читець.
Народ мій є! Народ мій завжди буде.
Ніхто не перекреслить мій народ.
Пощезають всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників - заброд.
Ви — байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
2-й читець.
Сьогодні безкровно на диво вікам
Будується наша Вкраїнська держава.
її незалежність потрібна всім нам,
І ми помилятися не маємо права.
Історія наша нам більш не простить,
Забудьмо зловіснії сварки і чвари.
Як заради Вкраїни в цю жадану мить,
Нам знов не минути всім Божої кари.
Згадаймо, як предки боролись колись,
В боях здобували і волю, і славу;
Як річеньки крові за край наш лились.
За рідну Вітчизну, Вкраїнську державу.
(Звучить запис «Запорозького маршу»: на сцені отаман, писар, козаки).
Отаман. Чого сумуєте козаки?
1-й козак.
Невесело, батьку!
Дніпро на нас розсердився.
Плаче Україна....
Пожар не гасне, люди мруть,
Конають у тюрмах голі, босі,
Діти нехрещені ростуть.
Козацькії діти!....
2-й козак.
А дівчата?
Землі козацької краса.
І так в'яне, як перша мати,
І непокритая коса
Стидом січеться.
Карі очі в неволі гаснуть.
Розкувать сестру козак свою не хоче,
Сам не соромиться в ярмі:
«О горе, горе!»
Отаман.
Мало клятим кари,
Ще раз треба перемучить,
Нехрещені кляті душі:
Не дайте матері, не дайте
В руках ката пропадать.
Ми ще, браття, будем жити,
Будем жити, вино пити,
Яничара бити,
А курені килимами,
Оксамитом крити.
(Звучить пісня «Гей, там на горі Січ іде»).
3-й козак. О, до вас прибув посланець Султана Мухамеда IV.
(Входить посланець Мухамеда IV).
Посланець.
Султан Мухамед IV Запорозьким козакам ... Я, Султан Мухамед, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий, державець царств Македонського, Вавилонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, Цар над царями, Державець над державцями, надзвичайний лицар, ніким не поборний вояка, не вступний оборонець гробу Ісуса Христа, пестун самого Бога, надія і утіха мусульман, острах і великий оборонець християн. Наказую вам, запорозькі козаки, з доброї волі піддатися мені без суперечки і мене вашими набігами не беріться турбувати.
Султан турецький Мухамед IV.
(Козаки сміються)
Отаман. Відписуй!
Писар. Запорозькі козаки турецькому Султанові:
Отаман: «Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого Люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Не будеш ти годен синів християнських під собою мати. Твого війська не боїмось, землею і водою битимемося з тобою.
1-й козак. Вавилонський ти кухар, Македонський колесник.
2-й козак. Єрусалимський броварник, Олександрійський козолуп.
3-й козак. Великого і Малого Єгипту свинар, Вірменська свиня.
4-й козак. Татарський сагайдак, Каменецький кат.
5-й козак. Подольський злодіяка, самого гаспида онук, цього світу блазень, в нашого Бога дурень.
Писар. Числа не знаємо, бо календаря не маємо. Місяць у небі, а рік у книзі, а день так, як
у нас, так і у вас - поцілуй за це ось куди нас .... Кошовий отаман Іван Сірко з отаманом і зо всіма старшим
і меншим Дніпронизовим військом Запорозького товариства.
(Посланець бере лист і під свист козаків виходить).
Отаман.
От до чого дожилися ми,
Наші землі ...
Ріж і бий!
Мордуй невіру-бусурмана!
Козаки. Добре батьку-отамане!
(Звучить пісня «Запорозька похідна», виходять).
3-й читець.
І пам'яттю, не обманути
Останній бій, останній крик.
Ці Фермопіли - наші Крути,
А Берестечко - їх двійник.
Супроти хижої неволі,
Супроти смерті - в смутку й сніг.
Ось тут вони, ось тут стали
їх всього жменька - триста їх.
4-й читець.
Стихали Києва хорали
Його заслін ці юнаки.
Ось тут редут, ось тут вмирали,
Приймали кулі і штики.
І не уславлені спартанці,
А хлопці з роду відчайдух.
Ці гімназисти, ці повстанці,
Ось тут їх непоборимий дух.
(Звучить пісня «В горах грім гуде». Виконують дівчата. На їх зміну виходять січові стрільці).
1-й стрілець.
Ми всі тут упали за рідну Вкраїну,
Хоч ніхто з нас більше не встане.
Україна була, Україна живе,
Україна ще знову повстане.
2-й стрілець.
Ні, не вмерла наша слава,
І не вмре ніколи.
Це тому, що не жаліли
Ми своєї крові.
3-й стрілець.
Ми за неньку Україну
Молодість віддали,
І в лихую ту годину
Чесно воювати.
4-й стрілець.
Ми за вільну Україну
Все життя боролись.
Мали, мали ми надію.
Що когось замучить совість.
5-й стрілець.
Ми підемо боротися за волю,
Наші браття упали в борні.
їхня кров ще гаряча на ранах,
їхні рани горять ще в огні.
6-й стрілець.
Ми не зложимо зброї своєї,
Дуже в нас бажання і гнів.
Ми здобудемо землю і волю
І згадаємо рани віків.
7-й стрілець.
Давно нас недоля жерла,
Досі нас недуга жере.
Та ми крикнем: Всі.
«Ще не вмерла Україна,
Ще не вмерла і не вмре!»
(Звучить пісня «Зашуміли верби при потоці»).
5-й читець.
Збудись могутня Україно,
Козацьке плем'я, стань на змаг,
Туди, де сонце, де вершини,
До перемоги йде твій шлях.
Готуйся у бойові лави,
Козацьке плем'я молоде,
До перемоги і до слави
Тебе Бандера поведе.
6-й читець.
Вже степ твій знову вкрився кров'ю,
В пожарах світ увесь горить.
Наїзники в смертельному бою
Рішають, хто з них має жить.
Повстане Київ заповітний,
Шапки козацькі зацвітуть,
Залопотить жовто-блакитний,
В Софії дзвони загудуть. (Звучить пісня «Хто живий» або «Марширу¬ють добровольці» ).
(Виходять вояки УПА - повстанці).
1-й повстанець.
Народе мій, невольнику одвічний,
Чи чуєш мій синівський гордий спів,
Чи чуєш клич повстанський, героїчний,
Чи чуєш бій визвольний, що наспів?
2-й повстанець.
Дарма, що стяг потоптаний катами,
Що ти для них був наймитом, рабом,
Що обплели вінок дротами.
Візьми мене на свій хиткий пором.
3-й повстанець.
Нехай кати знущаються над нами.
Допоки не розпався трон пітьми,
Нехай себе вважають в нас панами,
Прийми мій спів, народе, о прийми.
(Звучить пісня «Гей степами». Повстанці виходять, їх змінює хор).
7-й читець.
Скільки наша Україна
Горя пережила!
Скільки мук перетерпіла,
Земля моя мила!
Як стогнав Дніпро-Славута
У вражих кайданах,
І земля, немов руїна,
Була вся у ранах.
8-й читець.
Родилася багата та вродлива.
«Родись щаслива», - кликали батьки,
Чужинські погляди обмацували хтиво
І рвали твоє тіло на шматки.
Наше видання можна передплатити з будь-яі
А ти горіла соромом заграви,
Вкривались попелом своїх подій,
І навіть промінь сонячний ласкавий
Не осушив твоїх прекрасних вій -
Плакучих верб печалі
На перехрестах доброти і зла.
Допоки землі всі з'єднала,
Ти ріки крові, бідна, пролила.
Дівчинка-українка.
Я - Українка, я страдниця мати,
Яка споконвіку була у ярмі:
Турецькім, російськім...
Та всіх не назвати,
Бо зайди є різні, а муки одні.
Не тільки чужинці мене шматували,
Були і свої в нас жорстокі тирани.
Вони видавали укази й закони,
Тому і загинуло всіх нас мільйони.
Немов воля, що в муках народилась,
У долі, радості і різних неладах, -
Так я з неволі відродилася
І намагаюся стояти на ногах.
Ще зовсім молода та непокірна,
А на чолі блакитно-жовтий стяг,
Прошу мені служити вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.
9-й читець.
Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов'їна?
То зве на щастя, на добро.
То наша рідна Україна.
Не згасне праведна зоря,
Не впала правда на коліна.
У кожній думі Кобзаря
Живе могутня Україна.
10-й читець.
«Христос Воскрес - воскресне й Україна» -
Ось заповіт, що йде від роду в рід,
На нього жде столітня країна,
І ним живе і кріпиться народ.
Христос Воскрес перед єврейським людом,
Хоч був умер, прибитий, погребен.
Але народ не воскресає чудом,
А працею і силою рамен.
Не вірте ви, що, мов роса на сонці,
Погинуть так всі наші вороги,
Що заживем у рідній сторононьці,
А коло нас приятелі, други!
А хоч би й так, а хоч би й ми воскресли
Не працею, а чудом, як Христос,
Та з часом нас знову би понесли
На кладовище - місце смут і сльоз.
А хоч би й так, а хоч би й воріженьки,
Як та роса погинула зовсім,
То прийде ніч і впаде потихеньку
Нова роса, і виїсть очі всім.
11-й читець.
Україно, соборна державо,
Сонценосна колиска моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях.
Україно, Шевченка надіє,
Мій святий не сплюндрований гімн.
Я в мовчанні твоєму німію
Й воскресаю у слові твоїм.
Кам'яніє Чорнобиль під серцем,
Як в душі материнська сльза.
Виростаю з твого милосердя
І у гніві киплю, як гроза.
І Дніпро, і Дністер пливуть в море,
Бо єдина їх кревна земля -
Україна, держава соборна,
Сонценосна колиска моя! (Звучить пісня «Чом, чом, земле моя!»).
12-й читець.
Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад
Тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли, відкіль взялась міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла, -
І ось, дивись, - в руках знамена
І гімн побід співа невільна сторона.
13-й читець.
24 серпня 1991 року
Цей день не забути ніколи -
Повсюди в Україні, скрізь
Приніс він довгождану волю,
Він незалежність нам приніс.
І збулася мрія народу,
Якої він віки волів.
Відчути смак ковтка свободи,
Піднявшись вгору із колін.
Тож квітни, рідна Україно,
На щастя і на радість всім.
(Звучить пісня «Наша славна Україна»).
16-й читець.
Україно моя!
Мені на серці боляче, що на Вкраїну
Лають всі, - на всі голоси,
Якісь рахунки свої зводячи,
І рвуть її, як кістку пси.
Я хочу, щоб єдналися Дніпро,
Черемош, Збруч, Дністер.
Щоб наше дерево із кожним днем
Усе цвіло й цвіло,
Щоб гуцул чувся братом з шахтарем.
Щоб зазвучала мова рідна на Донбасі,
Щоб наша пісня над просторами лила
Щоб вишита сорочка не старіла в час
Й на все життя у серці збереглася.
Не знаю, хто нас хоче роз'єднати,
Кому це вигідно, щоб брата різав брап
Єднаймося, ніхто не зможе нас здолаї
Єднаймося і буде Україна вся для нас.
Дівчина-українка.
Молись, дитино, за Україну,
Що нам безсмертне життя дає.
А по молитві ставай до чину,
Ставай до праці, дитя моє.
Молитва в небо знімає вгору,
Заводить сонце в душі - алмаз,
А праця творить землі опору
Та від скорботи рятує нас.
Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна лжа,
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа.
Молитва щира - то з Богом згода,
То криця духу, а не руки,
А чиста зброя - твоя свобода,
Твоя будучність на всі віки. (Промовляють молитву «Отче, наш!»).
Категорія: Державні свята | Додав: genamir (21.08.2010)
Переглядів: 3224 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016