Середа, 23.10.2019, 15:34

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Шевченківські дні [1]
Випускні вечори [22]
Новорічні свята [8]
Весняні свята [7]
Голодомор [4]
Чорнобиль [2]
Рідна мова [20]
Жіноче свято [10]
До Дня Перемоги [2]
1 квітня [4]
Державні свята [14]
Афганістан [3]
До Дня захисту дітей [3]
Природознавчі сценарії [10]
Козацькі свята [5]
Бібліотечні уроки [2]
Різне [14]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:15:34


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1400
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Сценарії » Державні свята

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу...
(Лунає звукозапис пісні Тараса Петриненка «Україно!» ).
Ведучий.
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами-сльозами.
Максим Рильський
1-й читець.
Україно моя, моя люба Вкраїно,
Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? -
Чи про те розкажу, як тебе я люблю,
А чи піснею горе твоє я присплю,
Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, -
Скажи, моя люба Вкраїно.
Василь Симоненко
1-й ведучий. І ми разом із Максимом Рильським, Василем Симоненком, іншими письменниками нашої славної України хочемо побути на самоті зі своєю матір'ю-Батьківщиною - Україною.
2-й ведучий. Кожен визначний митець слова -справжній син своєї матері-України, залишив нам, нащадкам, свої одкровення - зізнання в любові до України.
3-й ведучий. Вслухаймося в їхнє палке, пристрасне, щире поетичне слово.
Читці. 1-й читець.
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За нею душу погублю.
Тарас Шевченко
2-й читець.
Ні, хто не любить всіх братів,
Як сонце Боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
Іван Франко
3-й читець.
До тебе, Україно,
Наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде вона урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
Леся Українка
(Виконується пісня «Україночка» - муз. Г. Татарченка, сл. А. Демиденка).
1-й ведучий. Знання мови народу, серед якого живеш, - ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови - священний обов'язок кожного.
2-й ведучий. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо витерпівши наругу, знущання, заборони.
1-й читець.
Цареві блазні і кати,
Раби на розум і на вдачу,
В ярмо хотіли запрягти
її, як дух степів, гарячу,
І осліпити, й повести
На чорні торжища, незрячу.
2-й читець.
Ти вся порубана була,
Як Федір у степу Безрідний.
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний,
Але свій дух велично гідний,
Як житнє зерно, берегла.
Максим Рильський
1-й читець. «Мово рідна! Красо моя! У тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів твоїх у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм; у тобі, мово, неосяжна душа народу -його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його!»
Сергій Плачинда
Ведучий. Видатне місце у розвитку української літературної мови посідає безсмертний полтавець Іван Петрович Котляревський.
2-й читець.
Недавно, недавно у нас в Україні
Старий Котляревський отак щебетав;
Замовк, неборака, сиротами кинув
І гори, і море, де перше витав,
Де ватагу пройдисвіта
Водив за собою, -
Все осталось, все сумує,
Як руїни Трої.
Все сумує, — тільки слава
Сонцем засіяла.
Не вмре Кобзар, бо навіки
Його привітала.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть!
Тарас Шевченко
Ведучий. Під геніальним пером великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма своїми барвами, а й запалала гнівним вогнем протесту, заясніла великою силою любові. З вершин світової культури, з найглибших глибин людської совісті і правди він, Прометей українського слова, закликав:
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте,
І за неї, безталанну,
Господа моліте.
(Лунає мелодія «Думи мої» на бандурі).
Читець. Тарас Шевченко. Поетичний заповіт нам, нащадкам, - «І мертвим, і живим, і ненародженим земляками моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє». (Читає напам'ять).
1-й ведучий. Разом із Шевченком передові сини й дочки України в чорну ніч реакції та деспотизму владно піднесли свій сильний голос на захист українського народу, його самобутньої культури, мелодійної мови.
2-й ведучий. Іван Нечуй-Левицький, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий, Богдан Лепкий, Олександр Олесь, Микола Вороний, Володимир Винниченко, Володимир Самійленко...
Читці. 1-й читець
Благословенні ви, сліди,
Не змиті вічності дощами,
Мандрівника Сковороди,
З припорошілими саквами,
Що до цілющої води
Простує...
1-й читець. Уривок із повісті Богдана Лепкого «Мотря» - першого твору-епопеї «Мазепа».
«...До сіней увійшли дванадцять бандуристів. Старі, сивий волос на сліпі очі налізає, вуса з сорочкою ніби з одного прядива ткані. Сиділи на лавках півкругом, наче їх давнина в гості до Кочубея прислала.
Гетьманові фотель поставлено напроти бандуристів, гості посідали й поставали кругом, і бандуристи вдарили в струни. Великі сіни' наповнилися звуками многострунними, забриніли шибки у вікнах, загомоніли дубові одвірки — пісня давнини наближалаcя.
Тихенько й поважливо, то знову грімко й зворушливо розказували кобзарі про горе й муку козацьких бранців - невольників у чужих каторгах і темницях. Скільки їх загинуло, не вернулося до батька і матері, погибли, добуваючи слави й обороняючи волю». 2-й читець.
Я не знаю, чи вам щось говорить бандура... Я люблю звуки скрипки, баяну, гітари, Мені душу Бетховеном крає рояль, Раптом Щеміт і біль, і розвіялись чари - Це озвалась у серці бандура моя...
Може, я це ходив бандуристом незрячим І в бандуру всю душу народу збирав; Може, я її співом і словом гарячим Правду й волю здобути народ закликав... Забрини і скажи, що це правда, бандуро! Ми не ставили опер, не грали симфоній, Запоріжжя і Січ, степ, козацтво і воля! У нас стачило хисту для більших вистав: А в оркестрі сопілка й бандура проста... Чи жила б Україна без кобзи-бандури? Чи світила б колись нам свободи зоря? Чи знесли б ми без неї неволю й тортури? Хай ридає й розкаже про це нам бандура! Зроблять вчені колись електронну ще скрипку Дивні звуки полинуть, послухаєш - рай! Тільки я не захочу, і встану, і скрикну: - Забери своє диво! Бандуру віддай!
Поверни мені ту, що з верби і ялини, Що душа в ній народу живе й не вмира, Ту, що з волі й тополі, і вишні й калини, Її світу усьому послухать пора! Може, й вам колись душу розбудить бандура. (Виконується українська народна пісня пи супровід бандури).
Учитель. Приторкаючися до народної пісні, мі входимо у безмежний світ мрій, сподівань, прагнень людини, поринаємо у нелегку історію України, в традиції, обряди наших предків. Нема такої значної події в житті народу, нема жодного людського почуття, які не озвалися б чи то грізною чи ніжною струною кобзи, бандури в пісеннії ліриці. Наша пісня - людська порадниця, народу совість і мораль. Українська пісня знаменита своєю винятковою мистецькою красою, яка випливає із гармонійного поєднання слів та чарівної мелодії. (Учні виконують українську народну піст «Ой приїхав козак з України»).
Ведучий. «Мово рідна! Арфо мого серця! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх! Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку!»
Сергій Плачинда (Учні виконують «Пісню про Україну» Дмитра Павличка).
Категорія: Державні свята | Додав: genamir (21.08.2010)
Переглядів: 5026 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2019