Ти наше диво калинове, кохана українська мово! - Рідна мова - Сценарії - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Понеділок, 05.12.2016, 07:23

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Шевченківські дні [1]
Випускні вечори [22]
Новорічні свята [8]
Весняні свята [7]
Голодомор [4]
Чорнобиль [2]
Рідна мова [20]
Жіноче свято [10]
До Дня Перемоги [2]
1 квітня [4]
Державні свята [14]
Афганістан [3]
До Дня захисту дітей [3]
Природознавчі сценарії [10]
Козацькі свята [5]
Бібліотечні уроки [2]
Різне [14]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:07:23


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1297
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Сценарії » Рідна мова

Ти наше диво калинове, кохана українська мово!
Вчитель. Доброго дня вам, люди добрі! Ми раді вітати вас на нашому святі. Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Ми живемо на мальовничій землі — в Україні. Тут жили наші предки, живуть наші батьки, живемо і ми з вами. Із задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємося у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови.

1. Рідна мова моя, поетична пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов'я,
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна моя!

2. Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та іскристої радості і шанування,
Що, хоч просто говориш — виходять вірші!

3. То струмочком дзвенить, то сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!

4. Бо слова твої серце уміють зігріти,
Приголубити, втішити можеш одна.
Мово рідна, ну як нам тебе не любити?
Ти весела і ніжна, неначе весна!

Вчитель. Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме життя» — говорить народна мудрість. Без мови не може існувати народ, його культура. Ми — українці — горді з того, що маємо свою державу, свою мову, волю. Кожен із нас — патріот своєї країни, бо любить її, поважає її закони і кожен повинен боротися за чистоту рідної мови. Хоч як не глумилися із нашої мови, принижували і забороняли, нехтували і не хотіли слухати і чути її, сьогодні вона відроджується, бо й не змовкала в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, у далеких куточках світу, де живуть українці в діаспорі, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос.
Сьогодні рідна мова заходить у школи і вузи, на виробництво, у ділову сферу, виходить у світ повноправно і впевнено. І вона звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, бо вона на своїй вільній землі, вона у себе вдома.

1. Мово моя, ти пречиста і славна,
Трепетна, наче ранкова роса.
Ти називаєшся нині — державна!
Все в тобі є: і багатство, й краса!

2. Мовою рідною я розмовляю,
Вільно живу я у ріднім краю.
І Україну мою прославляю,
Вірність і серце я їй віддаю.

3. Мово моя, найчистіша криниця,
Є і краса, і багатство в тобі.
Кожен приходить до тебе напитися,
В радості, в щасті, у тихій журбі.

4. Ти з джерела і струмочка дзвінкого,
З лісу і поля, з квіток і роси.
З лугу розквітлого, з неба ясного,
З грому, веселки й світанку, з краси!

Вчитель. Кожне природне явище, кожну пору року, різні події, людські почуття можна описати українською мовою, та ще й як! А мовою віршів можна намалювати чарівні картини природи, найпотаємніші почуття, передати всю гаму барв і гармонію людських стосунків. Яка ж вона гарна, чиста, багата і мелодійна — наша українська мова!

(Пісня «Наша мова» («Тепла, як сонячна днина...»).

Вчитель. Все можна сказати рідною мовою, навіть писати про все на світі такі надзвичайні вірші. Послухайте і скажіть: про що розповідається тут? Чим цікавий вірш?

(Читаємо напам 'ять вірш «Зима»).

(Свої спроби складених віршів, всі слова у яких почина¬ються з однієї букви, показують діти).

Вчитель. Таких віршів можна написати багато на різні літери, а це означає, що у рідній мові дуже ба-гато си¬нонімів та антонімів, які збагачують мову, роблять її ко¬лоритною, милозвучною. Бо ж мова, діти, — це душа на¬роду. Наш народ — працьовитий і співучий, тонко відчу¬ває красу, несе у своєму серці любов і доброту, тому й мова наша лагідна і тепла, щира і добра, м'яка і чарівна, її не можна не любити, бо вона прекрасна! Серед молод¬ших класів було оголошено конкурс на складання оповідання про рідну мову. Отже, слухаємо переможців.

(Діти зачитують свої твори).

Вчитель. Мова живе! Вона немов чисте джерело, що витікає з-під землі і поїть кожного, хто припаде до неї вустами. Слів у мові є сила-силенна, але кожне слово несе своє значення, свій відтінок. Тому слова в мовленні треба вживати правильно, вдало, щоб вони відповідали тому стану, який ти хочеш передати. От, наприклад, візь¬мемо слова: йти, ходити. Вони мають дуже багато синонімів. Послухайте вірш і назвіть синоніми до цих слів.

(Читають вірш «Кроком руш! — Пішли солдати!»).

Переможе той, після кого вже не назвуть жодного синоніма. Свою мову треба постійно збагачувати новими словами, виразами, вдалими порівняннями, прислів'ями, щоб вона була барвистою і привабливою. Бо слово — це велика сила, яка може приголубити людину, роз-чулити, підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, а може просто знищити, образити, завдати такої душевної рани, яка дуже довго болітиме. Тому, розмовляючи з людиною, треба постійно думати, добирати такі слова і вирази, щоб не образити, не скривдити її мимоволі сказаним гірким словом. Навчіться розмовляти так, щоб усім хотілося поговорити з вами. Вживайте у своїй мові багато лагідних, чарівних слів, щоб усім було приємно слухати вас. Нагадають вам ці слова хлопчики у своїй пісні.

(Звучить пісня «Чарівні слова» («Я слова чарівні знаю...»).

Засобами мови народ завжди висміював тих, хто не дот¬римувався встановлених звичаїв і традицій. У нас є ро¬машка з прислів'ями. Хто хоче зірвати пелюсточку і по¬яснити значення прислів'я?
• Від доброго слова і лід розмерзає.
• Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.
• Шабля ранить голову, а слово — душу.
• І від солодких слів гірко буває.
• Не кидай слова на вітер.
• Як овечка: не мовчить ні словечка.
Український народ дуже дотепний народ. Він склав ду¬же багато повчальних усмішок, які не-суть у собі великий виховний потенціал. Якою б заслуженою не була людина, а почувши до-тепний жарт, посміхається. Ось деякі з них.

-- Іване, ходи робити!
-- Ноги болять.
-- Іване, ходи їсти.
-- Іду, іду!

-- Мамо! Чи ви знаєте, яка в нас оказія була? У діжку з березовим квасом миша впала.
-- Ох, Боже мій! Чи ти ж її витяг?
-- Еге! Буду я витягати! Щоб вона мене вкусила?! Я впіймав кота і вкинув у діжку, щоб він її з'їв.

-- Дядьку! Чи Ви у лісі народилися?
-- Чого так питаєш?
-- Бо тато казали: «Знов преться до нас старий пень».

Вчитель. Культуру мовлення у людей виховує су¬спільство — тобто люди, які оточують вас. Це ваша сім'я, дитячий садок, школа, ваші друзі, сусіди, знайомі і незнайомі люди, з якими ви хоч раз спілкувалися. Ми з вами живемо у такій місцевості, де дуже відчутний вплив російської та бі-лоруської мов, бо наші сусіди Білорусь та Росія. Тому ви, звертаючись, говорите: «Мама, папа, дєдушка, бабушка». Ось послухайте, як треба звертатися правильно, українською мовою до членів своєї родини.
(Учні співають пісню «Є в нашій мові прекрасні звертання»).
Вчитель. Про красу української мови писало багато письменників і поетів.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого...
А серце б'ється, ожива,
Як їх почує! (Т. Шевченко)

Слово моє — ти могутняя зброє.
Ми не повинні загинуть обоє,
Слово моє, послужи воякам,
Краще, ніж служиш ти хворим рукам. (Леся Українка)

Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня линеш, рідне слово,
Ти — наше диво калинове,
Кохана материнська мово!

Вчитель. Мова — це багатюща людська криниця, у яку народ складає багатий досвід свого життя, свої мрії, сподівання. Ми з вами повинні теж збагачувати рідну мову, розвивати своє мовлення. Як ви маєте це робити?

(Діти розповідають, що треба багато читати книжок, вміти користуватися словниками, запиту-вати у старших, якщо якесь слово не зрозуміле).

Вчитель. Готуючись до свята, я поцікавилася у наших бібліотекарів, чи активні ви читачі. Найактивнішими ви¬явилися: (називає прізвища) і сьогодні ми дякуємо вам.

(Пісня «Любіть рідну мову» («Українська мово — давня й молода...»).

Вчитель. В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Спостережлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо, чи спостережливі ви.

(На столі картки з номерами загадок, перевернуті догори. Підходять діти, тягнуть номери загадок і під цими номерами вчитель їм загадує загадки. Якщо відгадав — одержує приз.

1. Чорне насіння, по білому полю,
Той його сіє, хто розуміє. (Букви, письмо)

2. Снігові поля, чорні грачі.
Хочеш розумним бути,
То бери та вчи. (Книга)

3. Чорні, криві, від роду німі,
А як стануть вряд,
Враз загомонять. (Букви)

4. Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша солов'їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься ... (Україна).

5. — Що ти, донечко, шепочеш
І чому це ти не спиш?
— Я, матусю, спати хочу,
Але треба вивчить ... (вірш).

(Переможці нагороджуються призами).

Вчитель. А зараз, діти, попрацюємо колективно, покажемо своє знання рідної мови. Треба дібрати слова-рими, щоб вийшов вірш.

Українська рідна мова
Мелодійна (світанкова)!
Ти від серця йдеш до серця
І дзвениш, як те (джерельце).
Щира, світла і казкова,
Ніжна-ніжна, (пелюсткова).
Ти багата і барвиста,
І дзвінка, і (промениста).
І буденна, і святкова
Мово наша (калинова).
І свята, і найрідніша,
І для слуху (наймиліша).
У тобі лани світання,
Є любов, а є (кохання).
Ти така ясна, чудова,
Мова наша (веселкова).
У тобі глибінь кринична,
Ти близька для нас і (звична).
І весела, і завзята,
Ти дотепна і (крилата).
Лагідна і терпелива
То сумна, то (жартівлива).
Іскрометна і лірична,
І пісенна, й (поетична).
Дорога, а ще пречиста,
То звичайна, то (врочиста).
Ти цікава й щедра мова
І відкрита, й (загадкова).
І повільна, й блискавична,
І правдива, й (фантастична),
І щаслива, і нещасна,
Історична і (сучасна).
Ділова і виробнича,
І відверта, й (таємнича).
І тому не випадково
Є в тобі потрібне (слово)
На всі випадки життя
І на кожне (почуття).

Вчитель. Молодці! Розвивайте своє мовлення. Пробуйте творити. Пишіть оповідання, вірші, складай-те казки про все, що вас оточує, що вам подобається, про що ви прос¬то не можете мовчати. Любіть і розвивайте рідну мову.


1. Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова
І кривдити її не смій!

2. Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.

3. Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить,
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить!

4. Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!

5. Бережімо природу і мову,
Щоби справжніми бути людьми.
Пісню мами, її колискову,
Що уперше почули дітьми.

6. Все робіть, щоб річки не міліли,
І ліси хай піснями звучать.
І щоб мовою рідною вміли
Україну свою оспівать!

(Звучить пісня «Вчимо рідну мову» («На уроці рідну мову...»).

Вчитель. Наше свято завершується. Думаю, що сьогодні ви своїми серцями і душами відчули, яка красива та мелодійна наша мова. Вона — гордість українців всього світу. Бо ми нею розмов-ляємо, думаємо, пишемо, читаємо. Без неї не уявляємо свого існування, як без України. Сподіваюся, що ви ще глибше відчули, який неоціненний скарб наша мова, і як її треба берегти.

Категорія: Рідна мова | Додав: genamir (05.02.2011)
Переглядів: 14707 | Рейтинг: 4.3/6
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016