Голодомор на Україні - Голодомор - Сценарії - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 14:39

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Шевченківські дні [1]
Випускні вечори [22]
Новорічні свята [8]
Весняні свята [7]
Голодомор [4]
Чорнобиль [2]
Рідна мова [20]
Жіноче свято [10]
До Дня Перемоги [2]
1 квітня [4]
Державні свята [14]
Афганістан [3]
До Дня захисту дітей [3]
Природознавчі сценарії [10]
Козацькі свята [5]
Бібліотечні уроки [2]
Різне [14]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:14:39


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Сценарії » Голодомор

Голодомор на Україні
(Сценарій уроку - семінару) 

Мета. На основі самостійно опрацьованого учнями програмового матеріалу теми "Голодомор 1932-1933 років в Україні" обговорити на уроці результати їхньої пізнавальної діяльності, вчити десятикласників виступати із самостійними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свої судження; розвивати пізнавальні і дослідницькі уміння учнів, підвищувати культуру спілкування; виховувати свідомих громадян української держави, інтерес до історичного минулого рідного краю та села. Обладнання: кабінет історії (або шкільний музей); на столі вчителя вишитий рушник, хліб, калина; учнівські парти розставлені півколом, перед учнями жорна, п'ять колосків пшениці з чорною стрічкою, ножиці, палаюча свічка, хао-тично розкладені портрети Косіора, Молотова, Сталіна, Кагановича, Постишева; на дошці записані тема, мета, епіграф, план та проблемне питання уроку;
карти: 1. "СРСР в роки перших п'ятирічок", 2. Карта-схема "Україна 1932-1933 років" (з фотодокументами голодомору), (див. додаток № 2); музичне оформлення - запис "Реквієм" В. Моцарта або Д. Верді; документи: Постанови ЦК КП(б)У, ЦК ВКП(б) 1929-1933 рр., "Закон про охорону соціалістичної власності" від 7 серпня 1932 р. та інше; спогади та свідчення односельців, які пережили голодомор, записані учнями.
Хід уроку І. Мотивація навчальної діяльності.
1. Повідомлення мети та завдань уроку, порядку його проведення. Тема і план уроку записані на дошці та попередньо в робочих зошитах. Учитель рекомендує, на що необхідно звернути увагу, що записати у зошит.
2. Епіграф уроку (на дошці): "Спокій вічний дай їм, Господи".

II. Основна частина.
План уроку.
1. Причини й передумови голодомору.
2. Голодомор (осінь 1932 - літо 1933).
3. Масштаби та наслідки голодомору. Учитель. Треба говорити про минуле задля майбутнього: безпам'ятність народжує бездуховність, а вона, як ракова пухлина, роз'їдає тіло і душу нації - перекреслює історію, паплюжить традиції, руйнує соціокультурну самобутність народу. Ми, як історична нація, повинні зберегти пам'ять про українських хліборобів безвинно убієнних рукотворним голодом. Маємо зробити це не лише задлявідтворення історичної правди, а, насамперед, для нашого прозріння, розкріпачення суспільної свідомості, зцілення сотень тисяч наших співвітчизників від страшного шоку, заподіяного масовими репресіями, покаятися у такий спосіб за довготривале замовчування злочину. 1. Причини й передумови голодомору. Питання для обговорення 1-го пункту плану.
а) Серед істориків немає одностайності щодо питання про причини голоду
1932-1933 рр. в Україні. Історики Мейс, Конвест, Соловей вважають, що основ
ними були національно-патріотичні фактори. Зокрема, Конвест стверджує, що
"голод запланувала Москва для винищення українського селянства, як
національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селя
нами, а тому, що були вони українцями-селянами".
б) Ціла група російських, українських і західних істориків (Данилов, Іваницький
та ін.) переконані, що основні причини голоду 1932-1933 рр. в Україні зумовлені
дією соціально-економічних чинників, передусім "насильницькими хлібоза
готівлями", "поверненням до економічно - необґрунтованої політики". Хто з цих
істориків, на вашу думку, має рацію? З даного питання з повідомленнями можуть виступити 2-3 учні (з підтримкою або критикою першої та другої групи вчених), (див. додаток № 3, 4).
Додаток № 3. Голодомор 1932-1933 рр. - геноцид проти українців. (Повідомлення учня). На мою думку, найвиразнішою ознакою геноциду є свідоме створення умов життя, розрахованих на фізичне винищення селян. А саме: дворазова оплата праці колгоспників протягом року при нормі 150-300 грамів хліба за трудодень. Така система дозволила державі вільно забирати сільськогосподарську продукцію, довільно встановлювати плани заготівель, не дбаючи про оплату. Зокрема, у березні 1932 р. у нашій (тоді Вінницькій) області сорока двом відсоткам колгоспників не залишили хліба на оплату.
Постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. "Про заходи з посилення хлібо-заготівель" дозволяла зараховувати до плану хлібозаготівель натуральні фонди колгоспів.
Секретар ЦК КП(б)У Косіор заборонив витрачати колгоспний хліб на громадське харчування.
На край голодної загибелі селян ставили натуральні штрафи м'ясом та іншими продуктами за невиконання планів заготівель хліба. За постановою РНК УРСР "Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі" від 6 грудня 1932 р. у колгоспів, які не виконали планів, конфісковувались про-довольчі й посівні фонди, припинялося постачання товарів, на місцевих керівників і колгоспників обрушувалися репресії.
Проявом геноциду були масові депортації, виселення 200 тис. селянських господарств за межі України. Це не була боротьба нації проти нації, тому що російське село теж переживало колективізацію, розкуркулення, репресії. Керівництво СРСР було багатонаціональним, наприклад, Сталін - грузин, Кага-нович і Постишев - євреї. Отже, голод 1932-1933 рр. не був боротьбою російської нації проти української.
(Скорочено). Додаток № 4. Дослідження учня "Причини голодомору 1932-1933 рр.".
Щодо причин голоду 1932-1933 рр., я підтримую західних істориків, які вважають., що основними були національно-політичні фактори. Тобто, голодомор був виявом геноциду. ООН у своїй Конвенції від 9 грудня 1948 р. визначила, що геноцид - це будь-які свідомі дії, спрямовані на повне або часткове винищення національної, етнічної чи релігійної групи. Його складовими є також вбивство членів групи, заподіяння тілесних чи психічних ушкоджень, навмисне створення умов життя, розрахованих на фізичне винищення групи, насильницьке переміщення дітей однієї групи до іншої.
Закордонні дослідники Мейс, Конквест (СПІА) юридично обґрунтували той факт, що в українському селі протягом 1932-1933 рр. мав місце саме такий геноцид.
На мою думку, доказами масового народовбивства є такі ознаки:
1) масове розкуркулення, конфіскація майна, арешти, ув'язнення, вислання;
2) горезвісний сталінський закон про охорону соціалістичної власності, так званий "закон про п'ять колосків" від 7 серпня 1932 року, за яким колгоспне майно прирівнювалося до державного. За кілька підібраних на колгоспному полі колосків селян засуджували до розстрілу або 10 років ув'язнення. На Дніпропетровщині за декілька місяців було засуджено 5 тисяч 215 чоловік, з них 174 - до розстрілу;
3) фактом геноциду стали масові випадки так званого "самосуду" і фізичної
розправи, яких допустилися активісти буксирних загонів, сільрада, голови кол-госпів.
Після основних доповідачів 2-3 учні зачитують власноруч записані спогади оче-видців (односельчан) щодо причин голоду, (див. додаток № 5, 6). Додаткові питання до учнів класу для подальшого обговорення.
1. Чому на початку 30-х років не було
загальноукраїнського руху опору?
(Селян штучно поділили на соціально-протилежні групи бідняків і
куркулів, зіткнувши їх між собою через 40% оподаткування куркулів;
через фізичне та психічне виснаження селян голодом; відсутність зброї на
відміну від 20-х років).
2. Порівняйте причини голоду 1921-1923 рр. і 1932-1933 рр. Визначте,
що їх об'єднувало, а що відрізняло?

3. Якщо брати до уваги, що голодомор 1932-1933 рр. був геноцидом проти ук-раїнського народу, то як пояснити той факт, що голод у цей час охопив Кубань,
Північний Кавказ, Північний Казахстан - адже це територія Росії?
(Більша частина тамтешнього населення за походженням українці).
4. Дехто з дослідників вважає, що голод 1932-1933 рр. був викликаний "бороть-бою нації проти нації", тобто, росіян проти українців. Чи відповідає це тверд-ження дійсності?
(Твердження хибне тому, що колективізація, репресії відбувалися по всьому СРСР).
Учитель може доповнити відповіді та судження учнів: "Причини геноциду крилися в Українській революції 1917-1920 рр., коли Центральна Рада, Гетьманат, Директорія вели запеклу боротьбу проти більшовиків". Підсумки по першому пункту плану роблять учні за допомогою вчителя. (Більшою мірою причини голодомору мали соціально-економічний характер: колективізація, продрозкладка, розкуркулення. Одночасно голодомор став актом геноциду проти нашого народу. Отже, обидві групи вчених мають рацію).
2. Голодомор
(осінь 1932 - літо 1933 рр.).
Хід голодомору.
Хроніка подій.
1. Виступ учня із самостійним дослідженням.
Додаток № 7.
Хроніка голодомору в Україні в 1932-1933 рр.
Ми, в основному, вияснили головні причини голодомору. Тепер розглянемо його хід. Якщо подивитися на цифри державних хлібозаготівель протягом 1930-1932 рр., можна переконатися, що повернення до політики "воєнного комунізму", примусового створення колгоспів з малоефективною, рабською системою господарювання призвело до зменшення зданого державі хліба. Так, до листопада 1930 року заготовили 400 млн. пудів хліба, за цей період 1931 р. заготовили 380 млн. пудів хліба, 1932 р. зібрали 195 млн. По
нашому Монастирищенському району план був виконаний на 40%. Вже навесні 1932 р. ослаблене селянство не змогло засіяти майже половину посівних площ. Але врожай 1932 р. був лише на 12% менший, ніж урожай попередніх років. Голоду не мало бути. Наш односельчанин, учитель Свінціцький Петро Никифорович згадує: "Хай не брешуть, що літо 32-го було засушливим і неврожайним. Та чи відомо вам, що зерна було стільки, що не вміщалось у колгоспні комори, тож довелося голові колгоспу дати наказ позавозити до кожного селянина по безтарці зерна, не чекаючи осені, коли видавали хліб на зароблені палички-трудодні, як це було заведено. Правда, цього голову швидко прибрали до рук і невідомо куди запроторили. Звичайно, ця акція продовжилась тим, що червоні бригади вимели до зернини з обійстя селян. Тоді й почався голод. 7 серпня 1932 року Сталін написав вищезгаданий закон про охорону соціалістичної власності, який називали в народі "Законом про 5 колосків". Багато односельчан за дрібні крадіжки потрапили на десятирічне ув'язнення. І все ж хліб не йшов. Районна газета "Шлях колгоспника", наприкінці 1932 року рясніла заголовками: "Хлібний борг 4750 т будь-що виконати до райпартконференції", "Куркульня ховає хліб у ямах - комсо-мол знайде куркульський хліб і під землею", "Другий комсомольський штурм дав 15 тис. пудів хліба, третій повинен дати вдвоє більше".
Незважаючи на небачену раніше жорстокість, забезпечити хлібозаготівлю 1932 року не вдалося, а керівників, які намагалися залишити у господарствах посівний і страховий фонд, як згадував Свінціцький П.Н., репресували. Щоб "вибити хліб", в Україну було послано надзвичайну комісію ЦК ВКБ(б), яку очолював Молотов. Комісія діяла надзвичайно жорстоко. Згідно з постановою РНК УРСР від 6 грудня 1932 року в районах та селах, занесених за злісне саботування хлібозаготівель, конфіскувалися продовольчі та посівні фонди, всі їстівні припаси, припинялося постачання товарів, розгорталися репресії проти керівників. Наприкінці 1932 року до України прибув член ЦК Каганович з наказом від Сталіна про постачу насіннєвих фондів. У січні 1933 року до України прибув ще один кат - Петро Постишев. Як секретар Харківського обкому він, по суті, мав більшу владу, ніж генеральний секретар ЦК КП(б)У Косіор. Постишев розгорнув терор проти керівників-компартійців, які не знаходили в собі сил для ролі катів власного народу. Перебуваючи у нас, на Вінниччині, він говорив: "Нужно посадить мужичка на картошечку, а хлеб сдать государству, вплоть до семян. Нам нужно не допустить Гитлера к власти, надо помочь германскому пролетариату".
Взимку 1933 року українське село почало вимирати. Так звані буксирні бригади вилучили залишки продовольства. Люди вживали в їжу щурів, трупи коней, кору дерев, траплялися численні випадки канібалізму.
2. Вчитель пропонує звернутися до свідчень та спогадів односельчан:
а) приїзд П. Постишева, секретаря ЦК
ВКП(б) до с. Івахни.
Додаток № 8.
Спогади очевидців про приїзд Постишева в село.
Посеред літа на бурякову плантацію завітав секретар ЦК компартії України Постишев. Так-так, той самий Постишев, що заслужив дурну славу головного винуватця голодомору 1932-1933 років. У тій своїй широко відомій вишиванці, такий добрий, демократичний, навіть потримав на руках семимісячну доньку Івана Велетнюка Фану, яка чи то зляку, чи з великої радості обмочила вождя, та він не зобидився, а ще ближче підсів до жінок, розпитував, який урожай очікує ланка, пригостився спеченим нашвидкоруч коржем, попив з пляшки молока -пригощала ланкова. Ходив Постишев і по селу. Відвідав правління колгоспу, сільраду. Ходив пустими немощеними вулицями, кидав оком обабіч, та окрім занедбаного подвір'я, скособоченої хатки під солом'яною покрівлею нічого не бачив. Край села було кладовище - в той бік він і оком не повів! А там в кагатах лежали жертви голодомору: маленькі діточки, молоді і літні люди, замучені голодом - тисяча осіб. Ніхто не наважився нагадати йому про його страшний злочин, про знищення стількох мільйонів українського народу. Ніхто йому тоді не напророчив, що через рік-два він і сам здохне голодною смертю в випестуваних енкаведистських казематах. Того ж самого дня за доносом Катерини Шковири та за наказом Постишева мене разом з Григорком Годуном посадили до Монастирищенської буцегарні, а через дві доби оголосили вирок суду - три роки позбавлення волі кожного, затим відправили до Уманської тюрми. - Які висновки можна зробити з вищесказаного?
б) "що" вживали наші односельці, щоб
відтягнути голодну смерть?
Додаток № 9.
Спогади жителів с. Івахни про те, що споживали голодуючі.
Григор'єва Катерина Яківна, 1925 року народження. Вона разом з батьками виїхала з України на Далекий Схід у 1934 році, так що голодомор пам'ятає добре, пережила його. "Коло школи на возі везуть мертву коняку - викинути за селом. За нею іде натовп, я з подругою прилаштувалася до нього - дитяча цікавість. Зразу за селом коняку викидають, і в той час весь натовп, який втратив людське обличчя, ки-

дається на неї. Тут розпалюють багаття і трішечки теплий кусок м'яса кусають зу-бами. Очі людей горіли гарячковим злим вогнем, руки і обличчя у всіх були зак-ривавлені. Мені стало страшно, і ми втекли з цього "піршества". Ця картина стоїть у мене перед очима усе життя".
Додаток №10.
Спогади очевидців "0, ... голодовку я пам'ятаю добре, та як же не пам'ятати, коли в тому тридцять третьому голодною смертю померла моя мати, два брати й сестра. У кого була корова, той врятувався. Сама я вижила, дякуючи бабці Палажці Савченко, яка підгодовувала мене молоком, бо в неї була корова. Згадую, як із сусідськими дівчатами я щодня ходила в болото, де ми ловили жаб. Ми приносили їх додому, затим шпарили окропом і жарили на сковороді. Вмираючи з голоду, змушені були споживати. Це вже після того, як на кутку зникли криси, коти, горобці - усе було нами спожито. Ні сліз, ні стогонів одні напівбожевільні люди".
Додаток №11.
Факти канібалізму в с. Івахни. (Повідомлення учнів за спогадами очевидців).
В 33-му, голодному, нас, комсомольців, направляли в околишні села для агітації населення вступати в колоспи. От і за мною прислали підводу, приїхали ми в село, прямо до сільради, вже під вечір. Подивився на мене голова і й каже: "Мабуть, будеш спати тут у сільраді, бо, якщо відправлю тебе на квартиру, то до ранку з'їдять - ти така петитна!" Тільки-но він це проказав, як до сільради ввійшла молода мати з мертою дитиною на руках і тут же заголоси-;а: "Ой, людоньки, робіть щось зі мною! Дивіться, дитина не встигла вмерти, а я вже всі пальчики їй обгризла..." Тієї ж ночі, потайки, не виконавши завдання своїх партійних зверхників, я втекла з села. А другого дня не встигла вийти за ворота цукроварні з двома іржавими оселедцями, що видавали нам перед кінцем зміни, за мною погналися два здоровенних дядьки. Не знаю, що було б, якби іони мене догнали, але їхні божевільні очі запам'яталися назавжди. Пам'ятаю, на вулиці, яка тепер називається Молодіжною, жив у тому році, тобто 33-му, Скригун Тимко,
по-вуличюму Очерет, з сестрою Василиною. Чужі голодні, пухлі діти цілий день блукали в пошуках їжі по самих непривабливих місцях села. Вони вже залишилися без батьків - ті померли. Так от, ці діти знаходили на ніч притулок у Очерета. Він приймав їх гостинно, хоч самі з Василиною були пухлі від голоду. А вони, бідні, скучили за ласкою, батьківським, материнським теплом, тож горнулися до Очерета. Вночі цих діток Очерет різав, потім з сестрою варили й їли. Хтось підгледів та заявив про це в сільраду, прийшли до нього активісти голо-домору, відшукали в обійсті яму, а в ній повідрізувані дитячі голівки. Далі зате-лефонували до району, а через деякий час приїхали в село з гепеу й забрали цих людожерів у каталажку.
3. Готуючись до уроку десятикласники ознайомилися з поемою Миколи Руден-
ка "Хрест".
4. Чинниками, які також призвели до голодомору, були паспортизація та
діяльність "Торгсинів".
Два учні виступають з повідомленнями: "Паспортизація: подушна чистка селян", "Торгсинів": золота ціна життя".
Додаток №° 12.
З метою прикріплення селян до колгоспів 27 грудня 1932 року постановою ЦВК та РНК було запроваджено паспортизацію жителів міст, робітничих селищ, робітників радгоспів з 16-річного віку. Паспорт став єдиним документом, який засвідчував особу з обов'язковою пропискою в органах міліції протягом 24 годин. Паспорти не видавались неблагонадійним особам, вихідцям з панівних класів. Їм також заборонялося проживати у великих містах європейської частини Союзу. Так у 1933 році Харків було очищено від 50 тисяч таких елементів. Селянин міг отримати паспорт на один рік, якщо він влаштовувався на новобудови перших п'ятирічок. Залишати на невеликий час колгосп можна було лише по довідці голови колгоспу або голови сільради. Безпаспортних селян, "виловлених" у містах під час голодомору, повертали на вірну смерть до їхніх сіл, а в "кращому" випадку відправляли до ГУЛАГів.
Додаток №13.
Повідомлення учня 10 класу "Діяльність торгсинів". Маловідомою сторінкою в історії голодомору є створення та діяльність торгсинів, які діяли з 1930 р., для обслуговування іноземних спеціалістів, які працювали в Радянському Союзі на новобудовах. Але з весни 1932 року клієнтами торгсинів, в основному, стали українські селяни і робітники. Саме вони, щоб відтягнути голодну смерть, міняли побутове золото - сережки, каблучки, хрестики - на чеки, за якими їх власник міг придбати борошно у магазинах торгсину. Це була злочинна державна спекуляція, адже націнки на продукти при цьому сягали 50-80%. Наприклад, за січень-квітень 1932 року два приймальні пункти Харкова прийняли 374 кг золота. Історики підрахували, що сума виручених у населення цінностей перевищувала вартість імпортного обладнання десяти найбільших підприємств, побудованих у роки І і II п'ятирічок.
Занижуючи пробу зданого золота та через інші махінації, працівники торгсинів, переважно євреї, теж нажилися на людському горі. Але черги до торгсинів, юрби селян, які рвались до дзеркальних вітрин, в містах не зменшувалися...
Короткий підсумок по 2 пункту плану робить учитель. 3. Масштаби та наслідки голоду.
1. Повідомлення учнів у вигляді свідчень сучасників голодомору в с.Івахни.
Додаток № 14.
Спогади про кількість померлих від голоду в Івахнах в 1932-1933 роках.
- Ті селяни, що не йшли до колгоспу, трималися індивідуального господар
ства. "Індуси", як їх називали, оголошувалися ворогами народу. В голодовку во
ни вмирали першими. Ними застеляли дно спільної могили. Тільки на двох
найкоротших вулицях села, Молодіжній та Маяковського, голод забрав 70 осіб.
Пам'ятаю, одного дня поховано, вірніше вкинуто до кагатів на цвинтарі, з нашо
го кутка 11 мерців. Щодо обліку померлих в голодовку, то вівся він сільрадою,
потім усі матеріали були повністю знищені. Відомо ким. Одного вечора ми,
пухлі, як колоди, причовгали до сільради без всякої надії на порятунок. Тоді й
почули від сільрадівців, що число жертв голодомору сягає за тисячу, точніше
1014 чоловік. А голод усе косив і косив людей! Гринюк Іван Степанович прига
дує, як говорили в сільраді: померло голодною смертю в селі близько 1600 осіб.
Додаток №15.
Спогади жителів села Івахни про голодомор 1932-1933 років.
- Вулиця Перемоги, що зв'язує нас із селищем Цибулів, в голодовку назви не
мала, а жертви були, мерцями Каленик заповнював кагати. Кого запам'ятала,
це: Роздорожній Марко (мій батько),його двоє дітей; Дацюк Василь, його
дружина, троє дітей; Петро (прізвище не пам'ятаю), його дружина і двоє дітей;
Поцапай Матвій (рідний батько Насті Цриставської), його дружина з двома
дітьми; Тварінськии Іван, його дружина і двоє дітей.
Згадує Базелюк Ганна Юхтимівна.
- Голодовку 33-го пам'ятаю добре, аленазвати всіх померлих від голоду на на
шому кутку не можу, не пригадаю. До того ж, мені вже багато років, то тепер я й
з пам'яттю не дуже в ладах, але все-таки декількох пам'ятаю, запишіть: Прилуцький Мусій, його дружина, дочка Настя, сини Микола, Василь, Танас, мати Мусія;
Заболотний Кузьма та двоє його дітей.
2. Доповідь - наукова розвідка учня про масштаби та наслідки голоду на
загальноукраїнських теренах.
Додаток №16.
Масштаби та наслідки голодомору 1932-1933 років.(Повідомлення учня). Дослідники не вивчили ще належним чином економічних, демографічних, соціально-психологічних та морально-етичних наслідків голодомору - все-людського лиха, яке спіткало Україну, особливо навесні 33-го. Свідчать страшні цифри - щодня помирало 25 тисяч людей, 1000 - щогодини, 17 -щохвилини; 50% померлих - діти. Іноземні журналісти, дипломати-сучасники голодомору - називали різні цифри щодо кількості жертв. Так американський кореспондент Дюранті в 1933 році оцінював смертність в 10 млн. людей, німецький дипломат Шімер - 7,5 млн., італійський посол Граденіго 10-15 млн. людей. Доказ того, що радянська верхівка знала про мільйони голодних смертей, наводиться в книзі прем'єр-міністра Англії Черчілля "Друга світова війна". Автор навів слова Сталіна 1942 року про голодомор: "Це був дійсно жах. Він продовжувався роками. Але це було абсолютно необхідно для того, щоб на наших фабриках з'явилися нові машини, а на полях - трактори". Згодом Сталін зізнався, що від голоду і репресій загинуло 10 млн. людей.
Московський вчений Іваницький у 1993 році оприлюднив виступ Сталіна в жовтні 1940 року, в якому кількість жертв репресій і голодомору 1933 року була 25 млн. чоловік. Український професор Кульчицький оцінив результати загальносоюзних переписів 1926 і 1937 років, назвав кількість жертв - 5 млн. чоловік. Перший президент незалежної України Л. Кравчук в 1992 році оцінив демографічні втрати під час голодомору -12 млн. чоловік та, як його наслідки, низьку народжуваність. Доповнюючи повідомлення учня, вчитель наголошує, що ще одними жахливими наслідками трагедії були масові епідемії, хвороби, самогубства.

Вед. відзначає важливість міжнародного аспекту проблеми і наголошує:
"1933 р. - рік приходу Гітлера до влади, та виходу Німеччини з Ліги націй.
1933 р. - рік встановлення дипломатичних відносин між СРСР та США...
Демократичний світ своєю бездіяльністю, інертністю, мовчазним
спогляданням за подіями в Україні дипломатів, політиків, урядовців
"розв'язав" сталінщині руки".
III. Підсумки уроку.
1. Сьогодні на уроці-семінарі ми розглянули причини, хід та наслідки однієї з найжахливіших трагедій в історії XX століття - голодомору 1932-1933 рр. в Україні.
2. Наукові дослідження, документи, опрацьовані вами, а також зібрані спогади очевидців переконують нас, тих, хто живе на початку XXI століття, що голод був штучний, організований з метою "побудови соціалізму" - колективізації, індустріалізації, позбавлення українців історичної пам'яті, нейтралізації їхніх устремлінь до самостійного національно-державного і культурного життя.
3. У своїх віковічних прагненнях до незалежного політичного життя і справед-ливого суспільного ладу український народ було відкинуто на багато десятиліть назад.
4. Я думаю, ви винесете з цього уроку усвідомлення необхідності побудови гро-мадянського суспільства для людини, в якому голодоморам, репресіям не може бути місця!
5. Вед. пропонує хвилиною мовчання вшанувати пам'ять жертв голодомору. До пам'ятного знаку односельчанам, які стали жертвами голодомору 1932-1933 рр. покладаються квіти.
6. Звучить "Реквієм" Моцарта.

Категорія: Голодомор | Додав: genamir (12.06.2010)
Переглядів: 7536 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016