Четвер, 24.10.2019, 07:21

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [27]
Аматорська творчість [19]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:07:21


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1400
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Уроки літератури рідного краю

Провідні мотиви лірики Антона Михайлевського. 9 клас.
Тема. Провідні мотиви лірики Антона Михайлевського. 9 клас.
Мета: поглибити відомості про життя письменника –земляка, ознайомити учнів з мотивами лірики Антона Михайлевського, розвивати виразність читання, мовлення учнів, виробляти вміння бачити і цінувати красу та самобутність рідної землі, виховувати любов до рідного краю, пошану до героїзму українського народу в роки Великої Вітчизняної війни.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Обладнання: портрети письменників Володарщини з короткими біографічними відомостями, виставка творів письменників– земляків; карта ,,Володарщина літературна”; запис пісні ,,Пісня Косівці”; тексти віршів Антона Михайлевського.
В океані рідного народу
відкривай духовні острови
Василь Симоненко

Людина починається з любові,
Людина – це і є любов сама.
Антон Михайлевський

Центр Батьківщини там,
де родився і виріс –
Тягне туди.
Антон Михайлевський

Хід уроку
1. Організаційний момент.

Звучить пісня ,,Пісня Косівці”.
1-й учень.
Де верби схилилися низько
Над Россю у тихій красі
Стоїть наша рідна Косівка
Її дуже любимо всі.

За зоряні ночі на схилах,
Каштановий цвіт у маю.
За те, що нас дружних зростила,
За юність твою і мою.
2. Повідомлення теми і мети уроку.
Вступне слово вчителя.
Моя земля, мій край, моя кохана сторона – мовить кожна людина про свою Вітчизну. Певне, так само виспівує прудкокрилий птах, коли повертає навесні до рідного гнізда. Це божий закон любові до роду - прароду, до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі.
На уроках літератури рідного краю ми знайомилися з творчістю письменників –земляків. Вам уже відомі імена Марії Познанської, Валентини Невінчаної, Віктора Брезицького, Віктора Драчука, Петра Кравчука, Миколи Махінчука, Лариси Лісіченко, Володимира Дідківського, Олександра Дерманського , Віктора Міняйла. А сьогодні ми детальніше познайомимося з уже відомим вам Антоном Флоріановичем Михайлевським, тематикою його лірики. Запишіть, будь ласка, тему уроку та епіграф.
2-й учень.
Розповідь про життєвий і творчий шлях письменника.
Антон Флоріанович Михайлевський народився 27 вересня 1943 року в селі Лобачів Володарського району Київської області.
Закінчив факультет журналістики Львівського Вищого військово –політичного училища. Працював кореспондентом, начальником відділу культури в газеті Одеського військового округу ,,Захисник Батьківщини”.
З 1995 -2000 рік –перший заступник редактора газети ,,Одеський вісник”. Тепер –заступник редактора газети ,,Моряк”.
Член Національної Спілки письменників України.
Лауреат республіканської літературної премії імені А. Малишка.
Видав книги поезії та прози: ,,Червоні полігони”, ,,Передній край”, ,,Гартована ніжність”, ,,Стою на посту”, ,,Крила любові”, ,,Третє покоління”, ,,Подарунок білого місяця ”, ,,Вечір віку”, ,,Півонії в чаші землі”, ,,Україна в снігу”, ,,Ночі Куїнджі”, ,,Дорога через Рось”, ,,Останні солдати імперії”, ,,На экваторе Луны”.
Учитель. Червоною ниткою через усю творчість Антона Михайлевського проходить любов до матінки-землі, природи рідного краю, до кожної квіточки і стеблинки в рідних полях і лісах.
3-й учень. Виразне читання вірша напам’ять.
Добра трава материнка


Рано одплакали роси.
В хмарочки –дощ на крилі
Я перегонником босим
Ходжу по Божій землі.

Знають піски і суглинки:
Там, де повітря густе,
Добра трава –материнка
Понад шляхами росте.

Визволить з болю і муки
Квітка її голуба,
Ніжна, як мамині руки,
Тиха, як перша журба.

Поки її не скосили,
Хай доторкнеться чола.
Чари цілющої сили
Їй Матір Божа дала.


Зорі її колисали,
Місяць опівночі грів
І недаремно назвали
Іменем всіх матерів.

4-й учень. Виразне читання вірша.
Над Россю
Годинами сиджу над Россю,
Дивлюся, як тече ріка.
І знов купається в ній осінь,
Співає й плаче осока.

Простори стеляться великі
До дальніх сіл і хуторів –
Оце мої найкращі ліки,
Щоб більш ніколи не хворів.

Лікує вітер жестом мага,
Плакун –трава і спориші.
І наступає рівновага –
Така цілюща для душі.

Кудись пливе туманець річки,
Клубочеться на берегах,
І світять зорі, як порічки,
Зеленкуваті по краях.
Бесіда:
1. До якого жанру лірики ви віднесли б ці поезії?
2. Що символізує образ трави – материнки в поезії Антона Михайлевського?
3. Який художній засіб покладено в основу вірша ,,Над Россю”?
Учитель. Антон Флоріанович народився і виріс у селі. Він добре знає життя села, щиро піклується про його долю, долю сільських трудівників, тому вірші його сповнені любов’ю до села.
5-й учень. Читає вірш ,,Лобачів”.
Лобачів

Добрий гість золотої пори
Вітер листям сухим повечеряв.
За ставками в селі Лобачеві
Наді мною скриплять явори.

В товщі неба дощі соковиті
Пісня вивільне схоже на крик.
Краєвиди навкруг, краєвиди,
Від яких я давно вже відвик.

Я тут жив. І учивсь на відмінно
А назад лише подив приніс.
Бо такі відбулись переміни,
Від яких я зараз розгубивсь.

Усміхнувся полям примусово.
Ходять птахи по мокрій стерні.
І ліси переважно соснові,
Чорне полум’я гасять самі.

Там, де влітку цвіли наші айстри
Час пройшов ураганами рос.
Там підсобне тепер господарство,
Де гримів тракторами колгосп.

Нам далеко було до райцентру,
А тепер по шляхах голубих
Наїжджає сюди Біла Церква
По свіже повітря і гриби.


Знов я вийшов на пагорби темні,
Ніч клубочком згорнулась і спить.
Глушина...
Та крізь телеантени
Загляда у село увесь світ.
Учитель. Краплинами –словами закипає поетова кров у рядках віршів про сучасне життя, про долю села. Він бачить приреченість сіл, де не залишилося вже кому обробляти землю.
6-й учень. Виразне читання вірша ,,Вимираючі села”

Вимираючі села

Що нам сниться ночами глухими
В далині від гучних автострад?
Як повітряні замки із диму
Вимираючі села стоять.

Розминулось минуле з прийдешнім,
Попрощались батьки і сини,
І рубінові сльози черешень
Тихо скапують на тини.

Я ніколи сюди не вернуся,
Відшуміли мої полини,
І якась дуже древня бабуся
Світить вогник мені й не мені.

А було ж –яворами рипіли
До зорі в перегуках воріт.
Чим так важко перехворіли?
Не встигаємо хоронить...

Наче враз провалилася стеля
І розверзлись усі небеса.
Золоті вимираючі села -
України прощальна краса.

Якщо винен у чомусь – покаюсь,
Поцілую і хліб наш, і сіль.
Як же ми перебудем цей хаос?
Як же будемо жити без сіл?

Проводжать мене мама не вийшла,
Як бувало колись, до містка.
І на дальньому цвинтарі вишні
Похилились у чорних хустках.
- Чим стурбований ліричний герой поезії ,,Вимираючі села”?
Учитель. Антон Михайлевський – кадровий військовий, тому багато поетичних творів саме на військову тематику. Це і будні захисників Батьківщини, і немеркнучий подвиг та героїзм українського народу в роки Великої Вітчизняної війни.
Володарка

Холодні зорі падають на хату,
Тремтять вони, як сльози без вини,
Володарко, поклич своїх солдатів,
Верни назад з великої війни.

Вони пройдуть повзводно і поротно
З чужих країн, осяяних морів,
Вони прийдуть і стануть на порогах,
Обнімуть білий світ і матерів.
- А як вас звати?
- Іванко я...
- Володя я...
- А я давно вже вбитий...
Я забув...
Володарка, Володарка, Володарка,
Давала ж ти їм зоряну судьбу.

Хай сниться їм під Віднем і під Прагою
І під Берліном хай їм сниться теж,
І хай над світом сонце сходить з правдою
А не з трагічним відблиском пожеж.

Нам важко всім від тих утрат, Володарко,
І легше нам, що живемо в теплі.
Тож не забудь:
- Іванко я, Володя я,
А я забув як звали на землі.
А як тонко і вдало зображує Антон Флоріанович солдат, котрі навічно застигли в непорушній миті.
7-й учень. Виразне читання вірша ,,Срібні солдати”
Срібні солдати

Навіщо ви запрошуєте в гості?
Ми все одно ніколи не прийдем.
Бо надто ми високі стали зростом,
Бо надто ми посічені вогнем.

Нам час уже знімати маскхалати,
По нас давно не строчать із засад.
Ми обеліски.
Срібні ми – солдати.
Ми дуже схожі на живих солдат...

І в час, коли по селах вікна світять
І теплий плач пливе від немовлят,
Чомусь тоді так важко нам на світі
І, як в живих, у нас серця болять.

Перестояли ми і біль свій і утому.
Але під небом вічно голубим
Усім солдатам хочеться додому,
Без винятку – убитим і живим...

Всі рани нам земля перев’язала.
А з ними і глибокий стук сердець.
,,Спасибі, мамо, що мене впізнала –
я так давно посріблений увесь...”
Учитель. Багато своїх ліричних творів Антон Михайлевський називає баладами. Нам відомо, що балада – твір про щось незвичайне, значне, болюче.
У ,,Баладі про сина” старенька вже ненька все чекає з війни свого сина, на згадку від якого залишився теплий пучок чубчика, відтоді, як постригла, коли йому сповнився рік.
Балада про сина


Пишу я від імені правди
Про радощі наші й жалі.
...Солдатська,
стара уже, мати
В моїм проживає селі.

З полів сорок першого року,
З розбитої вщент далини
Влетіла сюди похоронка
Болючим осколком війни.

Вона вже не ходить на пошту
В хустинці під колір сивин:
Засипаний квітами –
в Польщі
Лежить її син...

І що їй від того, що потім
Він справді легендою став –
Нема з нього жодного фото,
Немає від нього й листа.

,,Який же ти, сину?” –
і плаче,
Й малює його олівцем.
З роками
все важче і важче
Його уявляти лице...

Та є в неї пам’ять про сина –
То чубчика теплий пучок.
Сама вона сина постригла,
Коли йому сповнивсь рочок.

,,Ото вже як виростеш, синку,
То буде тобі дивина...”
І чуб той поклала в хустинку
Під щебет весіннього дня.

Не знала вона в ту годину,
Що змовкнуть його солов’ї,
Що буде це пам’ять єдина
Про рідну дитину її.

До втрат не звикають.
І відчай
Ніколи уже не мине.
,,Спасибі вам, люди, за звичай,
Що з’єднують з сином мене...”

Не віриться в радість, як в чудо,
І знають лиш ночі та дім:
Бере вона жмуточок чуба
Й просиджує довго над ним.

І чується їй відголосок,
Що є її хлопчик живий,
Що наче б ізнов відбулося
Жадане побачення з ним.

І світить сльоза світанкова,
І менш її горе трясе,
Коли обережно у сховок
Той жмуточок чуба несе...


Бесіда:
1. Як називається пам’ятник у нашому селі, що нагадує нам про великий подвиг наших односельців в роки Великої Вітчизняної війни?
2. Який із віршів А.Михайлевського за тематикою близький до нашого пам’ятника і чому?
3. Хто є автором меморіальної дошки, на якій викарбувані імена односельців, які загинули в роки війни?
8-й учень. Виразне читання напам’ять ,,Балада про лебединий крик”


Балада
про лебединий крик

Гітлерівські льотчики ударили
по зграї лебедів з кулеметів
Із розповіді очевидця

В небесах було тісно від грому.
Там котилися хмар валуни.
А птахи пробивались додому
Крізь вогненну завісу війни...

Не знаходила гнізд своїх зграя –
Скрізь чорніли
хрести димарів,
І над ріками рідного краю
Сходив ранок і враз – вечорів.

,,Ну чому ж не радієте, люди?
Ми вернулись і стишили лет...”
І тоді несподівано й люто
Їм услід застрочив кулемет.

Вони падали з неба по двоє
В березневі гливкі болота –
Із нахабного того розбою
Їх ловила трава молода.

Біле,
чорне,
червоне
і синє –
Все змішалось,
Сікло, наче град.
Вони крилами й криком просили:
Не чіпайте лише лебедят.

Але кулі, озлоблені завше,
До кінця шматували цю путь –
Навіть птахи над берегом нашим
Були винні у тім, що живуть.

І закреслене небо вогнями
Опускало свою висоту,
Бо останнього птаха догнали
І добили його на льоту.

В білий пух не загорнеш ці болі,
І дивився зажурено світ:
Лебедями засіяне поле
Увесь день намагалось злетіть.

- Чому фашисти розстріляли лебедину зграю?

Учитель. Антон Михайлевський чув із розповіді очевидців про те, як гітлерівські льотчики ударили по зграї лебедів з кулеметів. Прочитавши баладу ми ще більше розуміємо жорстокість, ницість фашизму і те горе, яке пережив наш народ в роки Великої Вітчизняної війни.
9-й учень. В основу віршів покладено явища дійсності.
Вірш ,,Золоте весілля” Антон Михайлевський написав після зустрічі з однією бабусею, котра сухою рукою змахнула сльозу і щиро сказала: ,, А сьогодні у мене було б золоте весілля...”

Золоте весілля (уривок)

... З п’ятдесяти таких
невтішних років
Вона з ним прожила
всього лиш п’ять.
В вікно одна – єдина світить зірка,
Сама себе міняє
й сходить знов.
Ах гірко, гірко, це вже
справді гірко –
Крізь все життя
пронести так любов.
- Що захоплює нас в цій поезії?
Учитель. Любов’ю до матері, до рідного краю сповнений вірш ,,Абрикоси”, який присвятив поет рідній неньці.
10-й учень. Виразне читання вірша напам’ять
Абрикоси
Матері
Йшов я до когось. Любив я когось.
В задумі стояв серед світу.
А на шляху моїм цвів абрикос,
Схожий на зірку розбиту.

Мати казала : „Це вдача сама
В цвіт сповиває сліди твої босі,
Може, колись, як нагряне зима,
Зігріють тебе абрикоси...”

Там, де я жив, мого краю сади
Виросли – ждуть мене й досі,
Я вже солдатом півсвіту сходив,
Не обірвав ще тих абрикосів.

Падають – б’ються об землю сиру
Жовті плоди, аж трава, бува, скрикне,
Разом із ними я в світі горю,
Можете брати їх – підсвічувать вікна.

Десь поза мною розводять мости,
Я відчуваю, як сивіють коси.
Вперше, струсивши туман золотий,
В губи цілують мене абрикоси.
Вірш ,,Чорна смородина. мальви
Бесіда:
1. Чому ліричний герой поезії відчуває почуття провини?
2. До якого жанру лірики ми віднесемо цю поезію?
Учитель. Збірку ,,Подарунок білого місяця” Антон Михайлевський закінчує віршем ,,Вишнева Україна”, в якому показано безмежну любов до рідної України і звучить заклик жити в мирі і злагоді.
Вишнева Україна


Я всеодно уже не згину,
Не зникну і не пропаду.
Свою вишневу Україну
І в чорнім космосі знайду.

Я їй постукаю із виру
В тім місці, де тече Дніпро.
Увесь я зітканий із віри
В її добро.

Вона одна найкраща в світі.
Хоча і вихоплена з свят.
Над нею зорі соковиті
Свічками вічними горять.

Спасибі, що нас породила,
Перехрестила нас дощем.
А тільки що ми наробили?
Що ми наробимо іще?


Усіх нас є за що карати.
І знов кричу я у світи:
Ніколи братові на брата
Не треба йти...
1. Підбиття підсумків уроку.
Учитель. Сьогодні ми з вами доторкнулися до душі чудового співця рідного краю. Лірику Антона Михайлевського не можна переплутати з будь-чиєю іншою: вона неповторна, мелодійна, оригінальна, потужна, у ній органічно злилися доля поета і доля рідної землі. Ми ще будемо вивчати його твори, адже вони надзвичайно різноманітні, як за жанрами, так і за змістом.
Чому вірші Антона Михайлевського такі близькі й дорогі для нас?(Відповіді учнів)
То які ж, на вашу думку, провідні мотиви віршів Антона Михайлевського? (Відповіді учнів)
Отже, провідну роль у творчості Антона Флоріановича Михайлевського займають вірші про найсвятіші, найщиріші почуття любові до Батьківщини, до природи рідного краю, до матері.
І де б ви, діти, не були, куди б не закинула вас доля, завжди ваше серце буде птицею летіти сюди, на берег красуні – Росі, бо ,,Центр Батьківщини там, де родився і виріс –тягне туди.” ( Антон Михайлевський )
Домашнє завдання: читати твори А.Михайлевського. ,,Балада про чорнобильських оленів”, ,, Четверта Чорнобильська зона”, ,,Вертолітники над реактором” та ін..
Категорія: Уроки літератури рідного краю | Додав: genamir (15.08.2011)
Переглядів: 1987 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2019