Вірші Марії Познанської - Сторінками книг - Літературне краєзнавство - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 10:41

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [24]
Аматорська творчість [18]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:10:41


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 7
Гостей: 7
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Сторінками книг

Вірші Марії Познанської
Щоб ти був щасливим - тобі заповім:
Люби Батьківщину всім серцем своїм!
Найбільше у світі люби ти її!
Є інші держави, є інші краї -
А рідна Вітчизна у світі одна,
Для тебе, мій друже, як мати, вона.

Здрастуй , сонечко!
Я всміхаюсь сонечку:
- Здрастуй, золоте!
Я всміхаюсь квітоньці -
Хай вона цвіте!
Я всміхаюсь дощику:
- Лийся, мов з відра!
Друзям усміхаюся -
Зичу їм добра!

Про золоті руки
Сідайте, діти, у гурті:
Зустрілися ми знову!
Про славні руки золоті
Я поведу розмову.
Ті руки звичні до землі,
Будують, вміють шити...
Ми часто бачим мозолі
На їх долонях, діти.

Спи, моя мамо!
Нехай тобі сниться
В нашому полі висока пшениця.
А за пшеницею - нижче, в долині -
Льон розцвітає - мов оченьки сині!
Полем-долиною йдеш ти у ланку...
Спи, моя мамо, до ранку!

Весна
Ще по ярах біліє сніг
І спить озимина, Та вже з гори струмок побіг, -
До нас прийшла весна/
Землі торкнулася крилом -
Промінням золотим,
І враз повіяло теплом
Над лісом молодим.
Немовби в синьому вінку
Галява між дубів:
То квітнуть проліски в ліску
І синій сон розцвів.

Пісня проліска
Я - перша квіточка весни,
Я - пролісковий цвіт,
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів і дубів,
Люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої 
Листочками зовуть.
Я полюбив ліси й гаї,
Живу я здавна тут.
І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

Журавлики
Це хто курличе уночі
І на самім світанку?
Летять журавликів ключі,
Виспівують веснянку:
- Курли-курли, курли-курли!
Щасливі та веселі,
Ми знову в край наш прибули
До рідної оселі!
-Скажіть, журавлики, скажіть -
Так важко вам летіти!
Чому б у вирії не жить
І весноньку і літо?
- Курли-курли, курли -курли!
Забудемо про втому.
Та ми б і жити не змогли,
Щоб не летіть додому.

Співай, соловейку!
Аж гнеться калина від співу дзвінкого!
Це хто там співає? Не видно нікого.
Погляньте пильніш у калину рясну:
Ото соловейко стрічає весну.
Щебече, витьохкує, срібно сміється.
І де стільки сили у нього береться!
Такий же маленький, а як він співа,
Немовби до нас вимовляє слова.
Співа соловейко про сонце й хмаринку,
Про любу Вкраїну , що квітне в барвінку .
А нам не наслухатись гарних пісень,
В садок під калину приходим щодень.
І дуже ми вдячні маленькій пташині.
Хоча вона взимку жила на чужині,
Та пісню принесла у рідний свій край ...
Співай, соловейку, ще дужче співай!

Зелена повінь.
Гей, розлилась по селу і по місту
Повінь зелена з зеленого листу!
Наче у річці весняна вода,
Грає, вирує верба молода.
Зашумували на вулиці клени, -
Вулиця тоне у листі зеленім.
Зашумували в дворах явори, -
В листі усі потонули двори ...
Повінь зелена гуляє навкруг,
Хвилю свою покотила й на луг,
Вже он дістала до лісу й до гаю.
Як я туди доберуся - не знаю.
Сяду у човник, мабуть, при вітрилі,
Так і пливтиму по листячку - хвилі.

Конвалії
Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх - угадай.
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає
Кращих квіточок, мабуть.
В них так пахощів багато,
Цвіту свіжого, роси.
Хай ростуть, не буду рвати, -
Шкода їхньої краси!

Червень
В золотій хустинці
Дорогі гостинці
Червень нам приніс.
Гляньте, як суниці
В лісі на травиці
Розсипає скрізь!
Налилися вишні
Соковиті, пишні.
Пшениці шумлять.
Червень нам співає
Весело над гаєм,
Кличе в гай гулять.
І мені здається -
Все навкруг сміється:
Луки, гай, ріка ...
Я ловлю в долоні
Сонечко червоне, -
Ой, теплінь яка!

Ромашка
На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку,
У хустинці - білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: "Ні!"

Хмарка
З далекого моря занесло хмарину, -
Приніс її вітер, підгонив у спину.
Стомилась, заплакала хмаронька та
І сльози свої пролила на жита,
На гай, на долини -
Сльозини -перлини.
Не стало, не стало у небі хмарини ...
А ми засміялись, бо зелено скрізь.
І весело стало від хмарчиних сліз!

Липень
Поглянь, як золотіють липи!
То цвіт рясніє на гіллі.
До нас прийшов смуглявий липень
В новім солом'янім брилі.
Це жито липневі у полі
Дало соломи на бриля ...
Прив'яло листя на тополі.
Від спеки аж пашить земля!
А липень сипле й сипле стріли -
Рожево-жовті промінці.
Уже стоять жита доспілі
І достигають пшениці.

Скоро прийде осінь золота
Покосили пшениці й жита
І незчулись, як минуло літо!
Скоро прийде осінь золота,
Молоде зійде зелене жито.
На м'якій розпушеній ріллі
Буде жито килимом лежати ...
Вже летять за море журавлі, -
Їх виходим вранці проводжати.
Зажурились квіти неспроста:
На світанку впали роси білі.
Скоро прийде осінь золота
Жовкне листя у саду на гіллі.

Журавлі летять
Журавлі летять, курличуть,
Шлють останнє "прощавай!"
Літечко з собою кличуть,
Забирають в теплий край.
Ой, як жалко мені літа
І журавликів моїх!
Та не буду я тужити,
Бо весною стріну їх.

Спи, моя мамо!
Нехай тобі сниться
В нашому полі висока пшениця.
А за пшеницею - нижче, в долині -
Льон розцвітає - мов оченьки сині!
Полем-долиною йдеш ти у ланку...
Спи, моя мамо, до ранку.

Падає, падає, падає
Густо сніжок на поля.
Нас веселить він і радує -
Щедрою буде земля.
Впору нап'ються водицею
Рідні колгоспні лани.
і золотою пшеницею
Літо прославлять вони!


Загадки:

Я - руда,
І ти руда!
Я з хвостом -
Ти без хвоста!
Я - звірятко,
ТИ - грибок,
А ім'я -
 Одне на двох!(Лисичка) 

В барлогу скоро піду спати, 
Щоби зиму переждати.
Коли тепло прийде,
назад- І я повернуся до вас.
(Ведмідь)

Хто в хустині червоненькій 
став у лісі між дубів?
Може, дівчинка маленька
назбирать прийшла грибів?
Ні, не дівчинка там стала,
Горобина виростала!
Ту хустинку гаптувала
щедра осінь золота!
Журилась під осінь
Малесенька жабка:
Уже пожовтіла у соняха шапка,
І жовтими стали листочки у клена,
А я ще і досі - зелена-зелена!

Категорія: Сторінками книг | Додав: genamir (23.06.2010)
Переглядів: 14626 | Рейтинг: 2.3/12
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016