Поезія Пантелеймона Куліша - 9 клас - Учням - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
П`ятниця, 09.12.2016, 10:47

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Короткий зміст творів [1]
Зразки творчих робіт [4]
Біографії письменників [0]
10 клас [19]
11 клас [26]
9 клас [21]
10 [13]
11 [24]
5-8 [2]
9 [12]
Готуємось до ЗНО [8]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:10:47


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1300
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 9
Гостей: 9
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Учням » 9 клас

Поезія Пантелеймона Куліша
ДО РІДНОГО НАРОДУ...

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п'яниць і розбишак великих.

Єдиний скарб у тебе — рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва:

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

О варваре! Покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіди мають, що назвати,

А ти своїм не назовет нічого.

Що захопив, єси серед Руїни,

Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України,

І з рідним словом тулишся, мов злодій.

На дзеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний.

Своїм розбоєм лютим не пишайся

І до сім'ї культурників вертайся!

1847 р.

Троє схотінок

Одной картини я желал быть вечно зритель.

Пушкин

Я не хотів би ні царських палат.

Ні вертоградів пишно-прохолодних.

Аби у мене був з душею добрий лад,

Щоб не насилував я мислей благородних.

Я не хотів би світових утіх,

Що забавляють олухів великих,

Аби у мене був веселий в серці сміх

Серед моїх книжок, моїх палатів тихих.


Цураюсь я багатства, висоти

І популярності, ума отрути,

Аби Мадонною, о сонце доброти,

Сіяла ти мені в мої хмарні минути!

Заворожена криниця

Вертоград моей сестры... Пушкин


У сестри моєї тихо

Процвітає сад в ограді.

Кінамон, моя утіха,

Нард, алое в любім саді.


Там квітки, як в божім раю.

Що на Тигрі да Євфраті,

Зорями в траві зоряють,

Тонуть-плавлють в ароматі.



Там гранати наливнії,

Солодощів дивних повні...

Гудуть бджоли золотії,

Мов з Едему тихі дзвони.


Серед саду-винограду

В кринах схована криниця...

Мойму серцю на відраду

Заворожена водиця.


Заворожена й заклята,

Щоб не знали люде ходу:

Бо призначено для брата

Чисту воду-прохолоду. .


Вітре тихий від заходу!

Вволи волю мого серця:

Повінь чарами на воду.

Нехай ллється, нехай ллється.


Вітре буйний аквілоне!

Подми чарами, крилатий,

На ті нарди, кінамони,

Нехай каплють аромати.
Категорія: 9 клас | Додав: genamir (10.07.2012)
Переглядів: 869 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016