Усна народна творчість - 9 клас - Учням - Каталог статей - Кабінет літературного краєзнавства Володарської ЗОШ №2
Четвер, 08.12.2016, 12:50

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Короткий зміст творів [1]
Зразки творчих робіт [4]
Біографії письменників [0]
10 клас [19]
11 клас [26]
9 клас [21]
10 [13]
11 [24]
5-8 [2]
9 [12]
Готуємось до ЗНО [8]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:12:50


Останні надходження
[22.06.2016]
24 СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ (0)
[19.06.2016]
Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили» (0)
[01.12.2015]
Відповіді до завдань ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
[01.12.2015]
Завдання для проведення ІІ етапу ХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1299
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 11
Гостей: 11
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Учням » 9 клас

Усна народна творчість
Місяць на небі, зіроньки сяють.

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує, серденько мре. }2

Пісня та мила, пісня та люба —

Все про кохання, все про любов,

Як ми любились та й розійшлися.

Тепер зійшлися навіки знов. } 2

Ой очі, очі, очі дівочі.

Темні, як нічка, ясні, як день.

Ви ж мені, очі, вік вкоротили.

Де ж ви навчились зводить людей?

Цвіте терен, цвіте терен,

А цвіт опадає,

Хто в любові не знається, }2

Той горя не знає.

А я, молоденька,

Вже горя зазнала, }2

Вечероньки не доїла.

Нічки не доспала.

Візьму я крісельце,

Сяду край віконця,

Іще очі не дрімали,

А вже сходить сонце.

Хоч дрімайте, не дрімайте —

Не будете спати,

Десь поїхав мій миленький

Іншої шукати.

Нехай іде, нехай їде.

Нехай не вернеться, }2

Не дасть йому Господь щастя,

Куди повернеться.

Очі мої, очі мої,

Що ви наробили,

Що всі люди обминали,

А ви полюбили?

Сонце низенько,

Вечір близенько,

Спішу до тебе,

Моє серденько.

Ти ж обіцяла

Мене любити.

Ні з ким не знатись,

Для мене жити.

Серденько моє.

Як ми обоє

Кохались вірно.

Чесно, примірно;

Ой як я прийду.

Тебе не застану,

Зломлю рученьки —

Жить перестану.

"Ой прийди, прийди.

Не вчиню кривди.

Як буде кривда,

Я буду винна.

Ой прийди, прийди,

Мій голубочку,

Я впущу тебе

У коморочку".

Ой як впускала,

То й цілувала.

Як випускала,

Тяжко вздихала.

В кінці греблі шумлять верби, що я посадила, —

Нема ж того козаченька, що я полюбила!

Ой немає козаченька — поїхав за Десну:

"Рости, рости, дівчинонько, на другую весну!"

Росла, росла дівчинонька да й на порі стала,

Ждала, ждала козаченька да й плакати стала.

"Ой не плачте, карі очі, така ваша доля:

Полюбила козаченька я, к місяцю стоя!

Зелененькі огірочки, жовтенькі квіточки!

Нема мого миленького, плачуть карі очки!

Болять, болять мої очки, серденько понило.

Не бачу я миленького — і діло не мило!"

За городом качки пливуть.

Каченята крячуть.

Вбогі дівки заміж ідуть, } 2

А багаті плачуть.

Вбогі дівки заміж ідуть

З чорними бровами,

А багаті дівки сидять

З кіньми та волами.

"Чи чула ти, дівчинонько,

Як я тебе кликав,

Через твоє подвір’ячко

Сивим конем їхав?"

"Ой хоч чула, хоч не чула —

Не обзивалася:

Темна нічка-петрівочка —

Вийти боялася!"

"Ой не бійся, дівчинонько,

Не бійся нічого,

Бо я, хлопець молоденький,

Не зрадив нікого!"

"Ой не хоче твоя мати

Мене, бідну, знати.

Хоче собі багатую

Невістку шукати!"

"Нащо мені на подвір’ї

Воли та корови,

Як не буде в моїй хаті

Любої розмови!"

Ой десь гуде, ой десь грає,

Скрипка витинає:

Оце вдова своїй доні

Весілля справляє.

Нехай знають, нехай знають,

Де музики грають,

Нехай знають, нехай знають,

Як бідні гуляють.

"Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2)

Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз".

"Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2)

Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде".

"Ой коли б я крила мала ще й солов’я очі, (2)

Я б до тебе прилетіла серед опівночі.

Я б до тебе прилетіла, біля тебе сіла, (2)

Я б з тобою, .мій миленький, розмову повела.

Як з тобою кохалися — сухі дуби цвіли, (2)

А як стали розлучатись — зелені пов’яли.

Щоб ті трави повсихали, що так рано цвіли, (2)

Щоб ті люди щастя не мали, що нас розлучили".

"Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже.

Сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже: (2)

Ой хоч сватай, хоч не сватай, хоч так присилайся,

Щоб та слава не пропала, що ти залицявся". (2)

"Ой коли б ти, дівчинонько, трошки багатенька.

Взяв би тебе за рученьку, повів до батенька". (2)

"Ой коли 6 я, козаченько, була багатенька,

Наплювала б я на тебе й на твого батенька. (2)

Ой коли б я, козаченьку, та й забагатіла.

То я б тебе, ледачого, й за харч не схотіла". (2)

"Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж пішла.

Як край битої дороги рута-м’ята зійшла". (2)

"Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився.

Як у млині на камені кукіль уродився". (2)

Не журися, дівчинонько, рута зелененька:

Цей покинув, другий буде, — ще ж ти молоденька! • (2)

Цей покинув, другий буде, другий буде кращий,

А цей буде у болоті над чортами старший. (2)

Край битої доріженьки рута-м’ята зійшла.

Молодая дівчинонька та вже й заміж пішла. (2)

А у млині на камені кукіль не зіходить.

Старий козак, як собака, по вулицях ходить. (2)

Ой у млині на камені кукіль не вродився.

Старий козак, як собака, й досі не женився. (2)
Категорія: 9 клас | Додав: genamir (04.07.2012)
Переглядів: 1983 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2016