В народній уяві домовик сприймається як обов'язковий оберіг будь-якої оселі.
Домовик і допомагає, і шкодить людям. Як і всі духи, він дуже любить, коли до нього ставляться з увагою і розумінням. А до тих, хто не виконує певних правил чи дратує духа дому, він буває нещадним.
Домовика уявляли у вигляді маленького дідуся у вивернутому кожусі, або як хлопчика з ногами цапа, у червоних штанях ( шароварах), рогатій шапці та з люлькою на довгому цибусі. Вірили, що домовик здатний обертатися на кота або іншу тварину чи навіть річ.
Першою і обов'язковою умовою під час закладання нового житла наші предки вважали схвалення цієї справи духом.
Тому серед ритуалів, виконуваних під час закладання нового житла, обов'язковими були жертвоприносини. Тварину чи людину, зазвичай живу, рідше вбиту, замуровувати у стіні новобудови або закладали під фундамент. Це відбувалося в багатьох індоєвропейських та контактуючих із ними народів, розселених як на схід, так і на захід від України.
За польською легендою, у стіну фортеці князя Радзівілла в Біржах було замуровано двох молодят одразу по вінчанні. Сербська легенда про місто Скадер (Шкодер) розповідає, що у стіну фундаменту вмурували дружину одного із трьох братів-будівничих. Нещасна жінка спочатку сприйняла все за жарт, а як усвідомила свою страшну долю, то попросила на рік залишити у стіні отвори для грудей та очей, щоб бачити й годувати свого одномісячного сина Йована.
Походження хатніх духів у народі пояснювали по-різному. Одні запевняли, що ці надприродні сили постали з крапель води, які чорт струшував із пальця позад себе. Інші розповідали, ніби на домовиків по семи роках перетворюються таємно зжиті зі світу матерями діти. Існують повір'я про народження домовичка з першого яйця чорної курки або з яйця, знесеного семирічним півнем. Якщо людина протягом семи (за іншим варіантом — дев'яти) днів триматиме таке яйце під пахвою, сидячи на печі, не молитиметья, не митиметься й не голитиметься весь цей час, на світ з'явитья домовик.За повір'ями, такий дух носитиме людині золото і срібло, але по смерті людини візьме її душу.
За деякими переказами, місцем перебування домовика є хатнє горище чи поріг.
Дещо пізніше походження має уявлення про те, що місцем перебування домовика є стайня. У таких випадках хатній дух може зашкодити коневі, на якому він полюбляє кататися вночі і кого може заїздити до смерті. Щоб цього не трапилося, у стайні поряд із конем тримають цапа, тоді домовик їздить на ньому.
Але більшість переказів розповідає, що домовик мешкає в хатньому запічку. Для наших предків піч була
священним містом.Саме в печі мали мешкати духи-охоронці.
З поширенням християнства уявлення про піч зазнали деяких змін.Спілкування через посередництво печі зі світом предків набуло негативного значення, а самі духи предків почали сприйматися не як добрі охоронці, а як ворожі людям створіння. Тому, за повір'ями, через піч улітала до хати всяка нечисть: відьми, вогняний змій, чорт, домовики.
|
