Середа, 23.10.2019, 15:31

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
Категорії розділу
Учнівська творчість [16]
Методичні матеріали [14]
Сторінками книг [27]
Аматорська творчість [19]
Письменники-земляки [20]
Уроки літератури рідного краю [13]
Фольклор регіону [1]
Новорічні свята [5]
Свята літнього циклу [5]
Рослини-символи [12]
Вишивка [7]
Жанри фольклору [17]
Міфологічні персонажі [38]
Українська кухня [3]
Користувач
Гість Повідомлення:
Аватар
Група:
Гості
Час:15:31


Останні надходження
[23.11.2018]
Галина Литовченко «Через всесвіт путівцями» (0)
[23.11.2018]
Галина Литовченко "Дитячі розваги" (0)
[06.11.2018]
Галина Литовченко "Зібрані розсипи" (0)
[06.08.2018]
Оппоков Євген Володимирович. До 75-х роковин від дня страти (0)
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1400
Рекомендуємо
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Реклама
Головна » Статті » Літературне краєзнавство » Міфологічні персонажі

Болотник і болотниці
  Болотник — у слов'янській міфології дух-хазяїн болота з лихою вдачею.
  Вважалось, що болотник — це нерухома товста істота, яка не має очей і сидить на дні болота, вкрита багном, водоростями, равликами і риб'ячою лускою. За іншими даними, він мав вигляд вкритого сірою шерстю і водоростями голого сивого діда з довгими жаб'ячими руками, виряченими очима на широкому жовтому обличчі, закрученим хвостом та довгою бородою, з якої стікало багно. За деякими повір'ями, болотник жив у великому кам'яному будинку на дні болота. Проте місцем його проживання було усе болото. А найулюбленішими його місцями були трясовини, вири та ковбані.
   Головним заняттям болотника було заманювання людей до трясовини. Вважалось, що найлегше це йому було зробити з людиною, що грала вночі на сопілці. Для цього він міг сміятися, ревти, стогнати чи відтворювати тваринні і пташині звуки. Хоча міг і просто лякати різкими звуками, зітханням, бульканням, голосним причмокуванням, плескотом по воді. Також він створював так звані чаруси — місця на болоті, що виглядають, наче квітучі галявини, а насправді є лише сплетінням болотної трави на поверхні води. В такі місця болотник підкидав гілки, колоди або сам вдавав із себе купину, ставши на які людина опинялась у драговині. Тоді він хапав людину за ноги і топив. З цією ж метою болотник під час своєї прогулянки берегом обертався на мандрівника, монаха без хреста чи на знайому людину (за іншими даними, болотник не мав здатності до перетворень). У такому вигляді він запрошував людину до свого помешкання чи ліхтарем вказував шлях до трясовини або виру, де також розпалював вогні (або випускав на болото потерчат). Якщо йому вдавалося так заманити людину, починав веселитися: стрибав, танцював, реготав.
   Щоб здолати злого духа потрібно було перехреститися, схопитися за хрестик та прочитати молитву, тоді він мав з криком провалитись. Був й інший спосіб: доторкнутись до залізного предмета і покликати на допомогу душі пращурів словами: «Цур мене, цур!..» Вважалось, що болотник не боїться громових стріл, оскільки ті втрачають силу, коли досягають поверхні болота. Гинув болотник, коли болото осушували або коли воно взимку замерзає.
    Болотник мав також дружину (за іншими даними, завжди жив сам), болотницю. Виглядає болотниця, як жінка з дуже блідою шкірою, блакитними очима, уквітчаним темним чи світлим хвилястим волоссям, жаб'ячими ногами та широким ротом з гострими зубами. Болотницями ставали жінки, що потонули у болоті. Вона сидить посеред чаруси на великому листі латаття і заманює людей. Побачивши людину, болотниця починає гірко плакати, так що всякому хочеться її втішити, але варто зробити до неї хоч крок по болоті, як лиходійка накинеться, задушить в обіймах і потягне в багно, в безодню.
Категорія: Міфологічні персонажі | Додав: asda (23.04.2012)
Переглядів: 780 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мірошник Інна Олексіївна © 2019