На віях тиші мерехтять сніжинки. Зима крізь вії дивиться на світ. Шляхи і діти їх – стежинки - Шукають вранці згадку до воріт. Село в снігах, як чаша кришталева, У срібних жилках скованих джерел. Ідуть у білих каптурах дерева, Понамерзали брови у дерев. Їм білий вітер розвіває поли, Вони бредуть похилені, на шлях, Де гайвороння, чорне як ніколи, Шматочок сонця ділить у полях. Ліна Костенко
На віях тиші мерехтять сніжинки. 