19 серпня за новим стилем – давнє народне свято – Другий Спас, або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. В цей день святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви родина, звичайно, врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила». Якщо на Спаса сухий день, то це – передвістя сухої осені, мокрий – мокрої, а ясний – суворої зими. Триває двотижневий піст – «спасівка», який почався на Маковія. З Маковія починалися також проводи літа. Замовкали птахи – не чути вже соловейка, зозулі, горлиці. «Відцвітають рози, падають холодні роси» – вже відчутна прохолода зранку і вночі. Ночі стають темнішими і довшими. В сутінках зорі наче побільшали і поближчали. Починається перша сівба озимих. Якщо «з Першого Спасу – холодні роси», то з Другого Спасу в середній смузі України вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас - держи рукавиці про запас!» Перед яблучним спасом селяни косили траву отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо 17 серпня – Явдоха сіногнійка, яка нагадувала, що залишені в грунті цибуля та часник можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак. На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.