 Ми сміємося, коли нам просто весело, коли маємо в серці велику радість або коли насолоджуємося читанням гумористичних творів, таких, як оповідання Петра Залєвського. «Нікого не копіюю, думаю, що це в мене навряд би й вийшло. Просто пишу, відпочиваючи в такий спосіб від дорослих життєйських проблем сьогодення», - стверджує автор - один із талановитих представників знаменитої «Гоголівської академії» - літературного всеукраїнського сайту.
Народився Петро Віталійович Залєвський у с. Володимирівка Володарського району Київської області. Навчався у Рубченецькій восьмирічній та і Рудосільській середній школах. Після служби в збройних силах вступив до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, одночасно почавши працювати вчителем історії Рогізнянського НВО, де і працює до сьогодні.
Захопленням Петра Віталійовича є література. У його творчому доробку – поезія, дитяча історична проза, гумористичні оповідання, які, завдяки інтернету, відомі багатьом шанувальникам мистецтва слова. «Мобілка», «Картопля», «Добрехались», «Риболовля», «Марафет», «Пожежа, або мобілка-2», «Комп, або куди ж без мобілки», «Бузувіри, або дурне сало без хліба», «Кіндер-вундери» - це далеко не повний перелік оповідок П. Залєвського, про популярність яких свідчать захоплені відгуки на сторінках «Гоголівської академії». Ось деякі з них: «Полюбила всім серцем ваших шибеників – такі премудрі щирі діти!»; « Прочитала ваших «Бузувірів», ніби свіжої вади напилась. Просто, весело»; «Пане Петре, прочитав Ваш твір сину (16 років), сказав - кльово!». Такі відгуки, за словами автора, - джерело його натхнення, як і дитинство, бо ця тема, по своїй суті, є безкінечною, це тільки дитинство закінчується, а тема дитинства – ні.
Справжній серіал розгортається на ГАКівських сторінках, назва якому «Я та Володька». Оригінальна розповідь однієї особи від імені двох братів про їхні пригоди не залишають нікого байдужим. Володька і його брат, маючи тільки добрі наміри і жодної шкоди на гадці, потрапляють у різні халепи і у школі, і вдома, і на риболовлі, що приводить їх або у кропиву, або до маминого рушника. Але герої завжди на стороні добра, тому сприймають усі негаразди з гумором і доброю життєвою філософією.
« Я пишу так, як умію. Не повірите, але коли пишу, то сам іноді сміюся-смакую яким-небудь моментом. Пишу про те, про що пишеться. Ото й тільки», - стверджує письменник. Процес написання захоплює автора всеціло: якщо з’явилась ідея, то пише зразу, нічого потім не перероблюючи.
Гумор П.Залєвського невимушений, простий і дохідливий, світліше на серці від його оповідань, то ж побажаємо автору вдосконалювати свою майстерність, писати далі і видати свою першу збірку.
( Познайомитися із збіркою Петра Залєвського "Веселі пригоди, або я та Володька" можна на сторінці "Аматорська творчість")
|
