Ми сміємося, коли нам просто весело, коли маємо в серці велику радість або коли насолоджуємося читанням гумористичних творів, таких, як оповідання Петра Залєвського. «Нікого не копіюю, думаю, що це в мене навряд би й вийшло. Просто пишу, відпочиваючи в такий спосіб від дорослих життєйських проблем сьогодення», - стверджує автор - один із талановитих представників знаменитої «Гоголівської академії» - літературного всеукраїнського сайту. 
    Народився Петро Віталійович Залєвський у с. Володимирівка Володарського району Київської області. Навчався у Рубченецькій восьмирічній та і Рудосільській середній школах. Після служби в збройних силах вступив до Національного педагогічного університету ім. Драгоманова, одночасно почавши працювати вчителем історії Рогізнянського НВО, де і працює до сьогодні. 
    Захопленням Петра Віталійовича є література. У його творчому доробку – поезія, дитяча історична проза, гумористичні оповідання, які, завдяки інтернету, відомі багатьом шанувальникам мистецтва слова. «Мобілка», «Картопля», «Добрехались», «Риболовля», «Марафет», «Пожежа, або мобілка-2», «Комп, або куди ж без мобілки», «Бузувіри, або дурне сало без хліба», «Кіндер-вундери» - це далеко не повний перелік оповідок П. Залєвського, про популярність яких свідчать захоплені відгуки на сторінках «Гоголівської академії». Ось деякі з них: «Полюбила всім серцем ваших шибеників – такі премудрі щирі діти!»; « Прочитала ваших «Бузувірів», ніби свіжої вади напилась. Просто, весело»; «Пане Петре, прочитав Ваш твір сину (16 років), сказав - кльово!». Такі відгуки, за словами автора, - джерело його натхнення, як і дитинство, бо ця тема, по своїй суті, є безкінечною, це тільки ди ... Читати далі »