Моя улюблена поезія - Форум
Неділя, 04.12.2016, 17:19

Кабінет літературного краєзнавства

Сайт Мірошник Інни Олексіївни

Головна
|RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: genamir 
Форум » Давайте поспілкуємося!!! » Сторінки спілкування » Моя улюблена поезія
Моя улюблена поезія
inna63Дата: Четвер, 17.03.2011, 18:30 | Сообщение # 1
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 10
Репутация: 0
Статус: Offline
"Поезія- це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі"( Ліна Костенко)
А яка із них запала вам у душу? Що б ви порадили прочитати іншим?
 
genamirДата: Четвер, 17.03.2011, 22:15 | Сообщение # 2
Admin
Группа: Адміністратори
Сообщений: 191
Репутация: -1
Статус: Offline
ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Василь Симоненко

 
(Forever)Дата: Вівторок, 05.04.2011, 21:13 | Сообщение # 3
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 5
Репутация: 0
Статус: Offline
Моя улюблена поезія:

Ще в дитинстві я ходив у трави,
В гомінливі трепетні ліси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньої роси.

Бігла стежка в далеч і губилась,
А мені у безтурботні дні
Назавжди, навіки полюбились
Ніжні і замріяні пісні.

В них дзвеніло щастя непочате,
Радість невимовна і жива,
Коли їх виводили дівчата,
Як ішли у поле на жнива.

Ті пісні мене найперше вчили
Поважати труд людський і піт,
Шанувать вітчизну мою милу,
Бо вона одна на цілий світ.

Бо вона одна за всіх нас дбає,
Нам дає і мрії, і слова,
Силою своєю напуває,
Ласкою своєю зігріва.

З нею я ділити завжди буду
Радощі, турботи і жалі,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимої землі.

Василь Симоненко=)

Додано (05.04.2011, 21:13)
---------------------------------------------
Також я хочу вам порадити прочитати твір Ліни Костенко:

КАЛИНОВА СОПІЛКА

Ми з нею разом підем по гриби.
Вона мене ненавидить, я знаю.
Шумлять мені берези і дуби,
шумлять вітри Славутича й Дунаю:

- Ой, стережися, дівчино, її!
Вона той ніж взяла не для опеньків.
Там чорнолісся, там глухі гаї,
німі провалля і дощі сліпенькі.

Вона ледача бабина дочка.
А ти дочка ненависна, ти дідова.
Вона того лиш тільки і чека,
коли ви до гущавини підійдете.

Гей, озирнись!.. А ніколи мені.
Та й берегтись була б мені охота.
Ненависть їй висотує всі дні,
а в мене завжди є якась робота.

Спокійна я. Аж міниться вона.
Все між дерев скрадається у пущі.
Ножа виймає, а того й не зна:
такі, як я, беззахисні, - немрущі.

Коли ж мене в ялиннику густім
таки уб'є ота брехлива дівка, -
минуть віки... Калинова сопілка
всю правду скаже голосом моїм.

Сообщение отредактировал (Forever) - Вівторок, 05.04.2011, 21:23
 
inna63Дата: Понеділок, 25.04.2011, 22:17 | Сообщение # 4
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 10
Репутация: 0
Статус: Offline
Моя улюблена поезія - " Рідна мати моя..." А. Малишка, яка має ще й іншу назву -"Пісня про рушник". Окрилена чарівною мелодією П. Майбороди, ця поезія сподобалася людям і стала народною піснею.
З глибини джерел фольклору А. Малишко чарпає барви для змалювання матері - найдорожчої і найріднішої людини - описує її щиру материнську любов та лагідність до свого сина. У її погляді - надія на щасливе майбутнє сина, побажання йому добра у невідомім краї, віра у його світлу долю, яка втілена в образі вишитого рушника, що символізує життєву дорогу людини, материнське благословення.
Я візьму той рушник, простелю наче долю
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Сокур Юля
 
ДенДата: П`ятниця, 06.05.2011, 21:14 | Сообщение # 5
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 1
Репутация: 0
Статус: Offline
Моя улюблена поезія В. Сосюри
Україна багата на поетичні таланти. Але є у нас поет ніжний і тривожний, у творчості якого відкривається високий поетичний світ, де пахнуть білі акації, палахкотять загравами сині донецькі ночі, точить десь білий камінь вода й живе велика любов до України. Це Володимир Миколайович Сосюра — мій улюблений поет. Ніжні, задушевні поезії його я дуже люблю. Ось одна з них — «Гей, рум'яні мої небокраї». У ній поет славить прихід весни. Уже перші рядки вірша полонили мене своєю красою, неповторністю.
Гей, рум'яні мої небокраї,
ви, міста гомінливі кругом!
По країні весна пролітає
і шумить журавлиним крилом.
Прийшла весна, і оживає все навколо: гай, поле, небокрай. І земля одягається у найкращі шати. Все співає і радіє. Оживає, пробуджується природа, і радісно співає серце ліричного героя. Ніжний і тонкий лірик, В. Сосюра уміє тонко й емоційно, піднесено і схвильовано передати людські почуття радості і захоплення весною. Весна у нього, наче жива істота, яка «пролітає над полем, над гаєм», «сипле квіти з ясного чола».
У такт їй співає й серце ліричного героя. Дуже вдало використовує поет різноманітні художні засоби: епітети, порівняння. «Рум'яні небокраї», «ясне чоло», «журавлине крило». Весна у нього — «як усмішка дитини», години — «як веселки». Мелодійністю, емоційним звучанням вірш близький до народної поезії. Читаю його, і мене не залишає почуття радості, піднесення. Як тонкий майстер-живописець, поет малює прозорі картини природи, відтворює соковиті кольорові гами, озвучені співом птахів.
Хай сніги простяглися безкраї,
сиві хмари закрили блакить, —
по країні весна пролітає
і крилом журавлиним шумить.
Ця оптимістична поезія допомагає жити, радіти, творити. І, безперечно, вона варта того, щоб узяти її з собою у далеку мандрівку життя.

Додано (06.05.2011, 21:14)
---------------------------------------------
Моя улюблена поезія Леоніда Кисельова " Наша мова "

Так, вона залізна, наше слово-криця,
Гучнодзвонна мідь.
Над життя і згубу у космічнім віці
Вічністю бринить.
Та коли покличе й блискавкой блисне
В сяйві корогов,
Пам"ятай серцем: наша мова - пісня,
І в словах - любов.

 
asdaДата: Неділя, 13.11.2011, 14:23 | Сообщение # 6
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 18
Репутация: -1
Статус: Offline
"А затишок співає, мов сирена..."
А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.
 
FolmДата: П`ятниця, 13.07.2012, 20:35 | Сообщение # 7
Рядовий
Группа: Користувачі
Сообщений: 4
Репутация: 0
Статус: Offline
Люблю читати поезію. Сам ще нічого цікавого писати не вмію ))) Дуже багато гарних віршів можна почитати на сторінках літературного журналу "Дніпро". Думаю що кожен може знайти для себе щось цікаве.
 
Форум » Давайте поспілкуємося!!! » Сторінки спілкування » Моя улюблена поезія
Сторінка 1 з 11
Пошук:

Мірошник Інна Олексіївна © 2016